Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЛЕКЦІЇ з ІДПУ.doc
Скачиваний:
132
Добавлен:
05.05.2019
Размер:
1.45 Mб
Скачать

3. Звід законів срср і Звід законів урср.

Завершальним етапом Другої комплексної кодифікації республіканського законодавства стало створення Зводу законів УРСР. В Україні видання Зводу законів УРСР здійснювалось на підставі Постанов ЦК КПУ, Президії ВР УРСР і Ради Міністрів УРСР «Про підготовку та видання Зводу законів Української УРСР» (28 березня 1976 р.) та «Питання Зводу законів УРСР» (4 серпня 1978 р.) , Постанови Президії ВР УРСР і РМ УРСР «Про план підготовки законодавчих актів Української РСР і постанов Уряду Української РСР за 1983 – 1985 рр.» (5 вересня 1983 р.). Передбачалося створити зібрання чинного законодавства, куди б увійшли законодавчі акти ВР УРСР; найважливіші спільні Постанови ЦК КПУ і РМ УРСР; Постанови РМ УРСР загально-нормативного характеру. Тому слово «закон» стосовно Зводу вживається умовно, в широкому розумінні, тобто в розумінні нормативного акта.

Звід законів структурно поділявся на томи, кожен з яких був присвячений законодавству певної галузі. Наприклад, том І – Законодавство про суспільний і державний устрій; том ІV – Законодавство про охорону природи і раціонального використання природних ресурсів. Окремі томи: Законодавство про соціальний розвиток і культуру. Соціально-економічні права громадян. Законодавство про народне господарство. Завершено роботу над Зводом законів у середині 1980-х років.

Тема 35. Держава і право україни в період перебудови. Розпад союзу рср і становлення незалежної української держави – 2 години

  1. Реформування політичної системи країни.

  2. Реформування державного апарату УРСР.

  3. Зміни в законодавстві УРСР.

  4. Проголошення та розбудова української національної держави у 1991-1995рр.

  5. Розробка і прийняття Конституції України 1996.

  1. Реформування політичної системи країни.

Поглиблення кризи тоталітарної системи зумовило зміни у внутрішній та зовнішній політиці СРСР. На квітневому (1985 р.) пленумі ЦК КПРС правляча верхівка на чолі з М. Горбачовим проголосила курс на прискорення соціально-економічного розвитку країни. Уперше було заявлено про необхідність докорінних змін в усіх сферах життя суспільства. Розпочався період перебудови, кінцевою метою якого проголошувалося створення “гуманного демократичного соціалізму”. Головним напрямом реформування визначалася економіка, але шість років перебудови не дали жодного конкретного ре­зультату в економічній сфері.

Найважливішим чинником перебудови мало стати реформування політичної системи та демократизація суспільно-політичного життя. Сутність політичної реформи полягала у поступовому переході влади від партійної номенклатури до державних органів, які б обиралися парламентським шляхом. На XIX Всесоюзній конференції КПРС, яка пройшла у червні 1988 р., наголошувалося на необхідності змін у виборчій системі, наданні їй елементів альтернативності. Вибори народних депутатів СРСР (1989 р.) відбулися за можливості висування будь-якої кількості кандидатів на одне місце, вільного обговорення виборчих програм, контролю з боку громадськості за ходом виборів і підрахунком голосів. На І з’їзді народних депутатів СРСР (травень 1989 р.) уперше після 1917 р. фактично виникла парламентська опозиція -міжрегіональна депутатська група.

15 березня 1990 p. IІІ з’їздом народних депутатів СРСР більшістю у 59,2 % Президентом СРСР було обрано М. Горбачова. Суттєвим кроком на шляху реформування владних органів стало прийняття 26 грудня 1990 р. Закону СРСР “Про зміни і доповнення Конституції (Основного Закону) СРСР у зв’язку з удосконаленням системи державного управління“. Уряд отримав статус підпорядковуваного Президентові СРСР виконавчо-розпорядчого органу; його було перейменовано в Кабінет Міністрів СРСР. Відповідно до Законів СРСР від 29 березня 1990 р. та 20 березня 1991 р. відбувалась реформа державного апарату виконавчої влади. Отже, процес формування виконавчої гілки влади знаменував собою початок реалізації теорії поділу влади в державному будівництві.

У грудні 1989 р. створено перший орган конституційного контролю, яким став Комітет конституційного нагляду СРСР.