Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЛЕКЦІЇ з ІДПУ.doc
Скачиваний:
132
Добавлен:
05.05.2019
Размер:
1.45 Mб
Скачать

Тема 18. Державно-правові інститути на українських землях в період контрреформ і розвитку російського неоабсолютизму – 2 години

  1. Посилення національного гніту в Україні. Валуєвський циркуляр 1863 р. Емський акт

1876 р.

  1. Зміст і значення контрреформ 80-90 років XIX ст. та їх особливості на Україні.

  2. Закон про земських дільничних начальників 1889 р.

  3. Зміни в суспільних відносинах і новий розподіл класових сил на початку XX ст.

  1. Посилення національного гніту в Україні. Валуєвський циркуляр 1863 р. Емський акт 1876 р.

Значення реформ, які здійснювалися в 60-70-ті роки ХІХ ст. не слід перебільшувати. Більшість українських земель входили до складу Російської імперії, яка залишалася абсолютною монархією на чолі із самодержавним монархом і спиралася на дворянство та Російську православну церкву. У всіх «національних окраїнах» проводиться російська великодержавна політика, шовіністична по своїй суті. Українці в цій політиці розглядаються не просто як «інородці», а як частина російського народу, як «малороси», які спохабили російську мову, не мали власної історії, як «видумана австрійцями» народність. Разом з тим, в середовищі прогресивної інтелігенції, в колах нащадків колись славних козацьких родів завжди знаходилися світлі уми, які не забували свого коріння, яким не була байдужою доля їх народу.

На початку 60-х рр. ХІХ ст. найсвідоміші діячі української інтелігенції створюють організацію «Українська громада», яка зай1мається культурно-просвітницькою діяльністю, вивченням української історії, народних звичаїв, традицій. Створив громаду В. Антонович. Активними «громадівцями» були П.Чубинський, М.Драгоманов, О.Русов. Проте навіть легальна діяльність викликала невдоволення російських правлячих кіл.

Для запобігання українського національного руху міністр внутрішніх справ Росії П.Валуєв, крайній реакціонер, циркуляром у липні 1863 р. заборонив видання українською мовою наукових, релігійних та освітніх книг, а також діяльність недільних шкіл. П.Валуєв заявляв: «Ніякої окремої української мови не було, немає і бути не може». Тому з 1863 р. видання книг українською мовою у межах Російської імперії майже припинилося. Ще більш реакційним був Емський акт від 30.05.1876 р. – розпорядження Олександра ІІ, спрямовані на придушення української культури. Емський акт доповнював Валуєвський циркуляр. Помічник куратора Київського навчального округу М.Юзефович надіслав імператорові доповідну записку про так званий українофільський рух і приховане зазіхання на державну єдність Росії. У відповідь на це Емським актом заборонялося ввозити до Росії з-за кордону українські книжки, видавати оригінальні твори українською мовою та українські переклади з російської та іноземних мов, не дозволялися театральні вистави українською мовою.

Багатьох «громадівців» було відправлено на заслання. Припинив діяльність Південно-Західний відділ Російського географічного товариства у Києві, в роботі якого брали участь представники демократичної інтелігенції (М.Лисенко, С.Подолинський, О.Косач, П.Чубинський та ін.).