Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЛЕКЦІЇ з ІДПУ.doc
Скачиваний:
132
Добавлен:
05.05.2019
Размер:
1.45 Mб
Скачать

Тема 21. Державний лад і право унр (центральної ради) – 2 години

  1. Утворення Центральної Ради і її правовий статус.

  2. І та II універсали Центральної Ради.

  3. III універсал Центральної Ради. Проголошення Української Народної Республіки.

  4. Державний устрій і право УНР після III універсалу Центральної Ради.

  5. IV універсал Центральної Ради. Брестський мирний договір та його значення для України.

6. Законодавча діяльність УНР. Конституція УНР від 29 квітня 1918 р.

7. Судова система.

1. Утворення Центральної Ради і її правовий статус

Перемога лютневої буржуазно-демократичної революції в Росії і повалення самодержавства в 1917 р. привели до кардинальних змін у національній свідомості широких мас українського населення, насамперед української інтелігенції. 4 березня 1917 р. (17 березня за новим стилем) у Києві за ініціативи Ради Товариства українських поступовців та за участю інших соціал-демократичних організацій було створено всеукраїнський керівний орган Центральну Раду. До неї увійшли українські соціалісти, представники робітничих, солдатських, студентських організацій, профспілок, кооперативів, духовенства тощо.

Головою Центральної Ради 7 березня було обрано М.Грушевського, який стояв на чолі президії у складі 10 чоловік. Метою Центральної Ради було здійснення широкої національно-територіальної автономії України у складі російської демократичної федеративної республіки. 19 березня 1917 р. відбулася 100-тисячна маніфестація на підтримку Центральної Ради. 22 березня 1917 була прийнята відозва «До українського народу», якою Центральна Рада повідомляла про своє утворення та закликала населення до спокою і згуртування.

6 – 8 квітня 1917 р. у Києві відбувся Всеукраїнський національний з’їзд за участю 600 представників від різних українських політичних, культурних, військових, селянських, жіночих, студентських, кооперативних спілок, партій, організацій не тільки України, а й української діаспори. З’їзд підтримав дії Центральної Ради та обрав її новий склад із 115 чоловік. Рада обрала комітет у складі 20 осіб, який став її виконавчим органом (пізніше дістав назву Мала Рада і мав 40 осіб).

Діяльність ЦР проводилася згідно Наказу від 5 травня 1917 р. через загальні збори і комітет. Загальні збори скликалися 1 раз на місяць, надзвичайні – в разі необхідності: Центральна Рада приймала рішення у формі універсалів, постанов, ухвал, резолюцій не менше ніж 2/3 голосів від її складу. Мала Рада була постійно діючим розпорядчим органом, який кваліфікованою більшістю голосів приймав нормативні документи.

2. I та II універсали Центральної Ради

Найбільш радикальною силою тогочасного українського суспільства були військові. На І Всеукраїнському військовому з’їзді, який відбувся 5-8 травня 1917 р. вони обрали Український генеральний військовий комітет (УГВК), головою якого став С. Петлюра. УГВК в повному складі увійшов до Центральної Ради.

Тверда позиція військових та підтримка широких верств українського народу змусили Центральну Раду до більш рішучих дій у відносинах з Тимчасовим Урядом. 13 травня 1917 до Петрограда виїхала делегація на чолі з В. Винниченком та С. Єфремовим із наказом:

  1. вимагати від Тимчасового уряду видати декларацію про автономію України;

  2. визнати Укр. повноправною учасницею майбутньої міжнародної мирної конференції;

  3. українізація освіти та армійських частин, що знаходилися в Україні;

  4. утворення Укр. міністерства при Тимчасовому уряді;

Тимчасовий уряд 2 червня 1917 р. відхилив усі вимоги Центральної Ради.

10 червня 1917 р. (23 за новим стилем) ЦР прийняла I універсал «До українського народу на Україні і поза Україною сущого», в якому проголошувалася автономія України. «Однині самі будемо творити наше життя» писалося в ньому. Практичне втілення автономії покладалося на Сойм (Всенародні українські збори), вибори до якого мали відбутися восени. Сойм мав стати законодавчим органом. Відповідно до I Універсалу Центральна Рада відмовилася передавати кошти до казни Тимчасового уряду, та запроваджувала одноразовий податок на користь Центральної Ради.

15 червня 1917 р. був створений перший український уряд – Генеральний секретаріат на чолі з В. Винниченком (з 11 січня 1918 р. носив назву Рада Народних міністрів), який складався з 8 секретарств і видавав постанови, декларації, інструкції.

Тимчасовий уряд вів щодо України великодержавну політику. Тому в кінці червня з Петрограда прибула делегація на чолі з міністром оборони О. Керенським, яка провела з Центральною Радою важкі переговори, і змушена була визнати Центральну Радц й Генеральний секретаріат своїми крайовими органами в Україні, однак вилучила з їх відання військові справи.

3 липня 1917 р. був оприлюднений II Універсал Центральної Ради. Він проголошував: «Ми рішуче відкидаємо проби самостійного здійснення автономії України до Всеросійських Установчих зборів».

В липні 1917 р. в Петрограді закінчилося двовладдя. Вся влада зосередилася в руках Тимчасового уряду, який 4 серпня 1917р. вручив «Тимчасову інструкцію Генеральному секретаріатові Тимчасового Правительства в Україні » Інструкція значно звужувала права і обов’язки Генеральному секретаріату. Територію була обмежена 5 губерніями: Волинською, Подільською, Київською, Чернігівською, Полтавською. Прийняття Інструкції викликало глибоку урядову кризу. На початку серпня членами Центральної Ради було обрано 643 особи із 792.

8-14 вересня 1917р. в Києві відбувся З’їзд поневолених народів, на якому була прийнята постанова про створення Ради національностей при Тимчасовому уряді і Ради народів з перебуванням у Києві. За це В.Винниченко 22 жовтня був викликаний до Петрограда, де його збирався судити Тимчасовий уряд. Однак доїхати до Петрограда не встиг, бо стався Жовтневий переворот.