4. Створення органів чк в Україні.

а) юридичне оформлення політики воєнного комунізму

Рада Народних Комісарів РСФРР заявила про поширення російського законодавства на окуповану на початку 1919 р. територію України. Державні структури радянської влади в Україні послідовно втілювали в життя політику «воєнного комунізму», характерною ознакою якої була сувора централізація політичного і економічного життя країни. Відбувалася націоналізація під гаслами переходу від капіталістичного до соціалістичного способу виробництва . Впроваджено було російські Декрети «Про націоналізацію всіх приватних залізниць під’їзних колій» від 04.01.1919 р., «Про порядок націоналізації підприємств» від 11.01. 1919 р., «Про націоналізацію банків» від 22.01.1919 р., «Про скасування приватної власності на нерухоме майно в містах» від 01.03.1919 р. та ін. Це привело до розладнання економіки і ринкових механізмів її регулювання. Відбулася централізація управління та запровадження примусової праці. Було введено карткову систему для розподілу продуктів харчування і предметів першої необхідності для робітників та радянських службовців. Більше того, був виданий декрет РНК УРСР від 1 березня 1919 р. «Про відібрання надлишків одягу та білизни у буржуазії» на основі конфіскації і реквізиції.

Відповідно до Декретів РНК УСРР «Про вилучення хлібних лишків» від 31.01.1919 р., «Про розкладку лишків врожаю 1918 р. та попередніх років» від 12.04.1919 р. та Закону «Про хлібну розкладку» від 26 лютого 1920 р. у селян примусово вилучали спочатку хліб і фураж, а пізніше – м’ясо і картоплю, а з 1920 р. – все продовольство. В села України посунули продовольчі загони з Росії, сформовані в промислових містах. Це спричинило протистояння збільшовичених русифікованих міст і більшості селянства України. Почалися масові заворушення і повстання.

б) Створення органів ЧК в Україні.

Особливу роль, насамперед у боротьбі з політичними противниками більшовиків, відігравала створена 3 грудня 1918 р за прикладом більшовицької Росії на підставі Декрету Тимчасового робітничо-селянського уряду України Всеукраїнська надзвичайна комісія по боротьбі з контрреволюцією, саботажем та посадовими злочинами (ВУНК). В народі її називали ЧеКа. Хоча формально ВУНК створювалась як відділ Наркомату внутрішніх справ, а у 1920 р. була підпорядкована РНК УСРР, реально відбувався процес перетворення її на своєрідну реверсивно-каральну структуру більшовицької партії. Діяльність ВУНК значною мірою спрямовувалася Всеросійською НК, безпосередньо підпорядкованою ЦК РКП (б).

Згідно «Положення про Всеукраїнську і місцеві надзвичайні комісії» від 30 травня 1919 р. ВУНК надавалося право застосовувати збройну силу у випадках контрреволюційних виступів, погромів та чорносотенних заворушень, проводити обшуки, арешти, облави, накладати заборону на майно, вести слідство та виносити вироки по справах у контрреволюції, шпигунстві та бандитизмі. З дозволу місцевих виконкомів вони мали право вести слідство та виносити вироки і з інших справ, найчастіше про спекуляцію продуктами та предметами першої необхідності.