Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЛЕКЦІЇ з ІДПУ.doc
Скачиваний:
132
Добавлен:
05.05.2019
Размер:
1.45 Mб
Скачать

4. Кодифікаційні роботи першої половини XIX ст.:

а) „Зібрання малоросійських прав" 1807 р.

Спрямована на централізацію й уніфікацію державного управління політика царизму передбачала поширення на українські території російської правової системи при використанні окремих місцевих особливостей. Для цього була застосована кодифікація права, здійснена у першій половині ХІХ ст. під керівництвом відомого державного діяча, автора ліберального устрою Росії М.Сперанського.

Кодифікація права в Україні мала свої особливості, які пояснювалися різною історичною долею окремих територій. Група правників під керівництвом Ф.Давидовича у «Зібранні малоросійських прав» упорядкувала цивільно-правові норми Чернігівської й Полтавської губерній. В основу кодифікації було покладено норми звичаєвого права та збірники польсько-литовського і магдебурзького права, зокрема Литовські статути,Ю а також Саксонське зерцало. Зібрання поділялося на 3 частини (викладені у 5 книгах):

  1. правові норми, що визначали правоздатність і дієздатність особи, порядок укладення шлюбу, майнові та особисті взаємовідносини подружжя, батьків, дітей;

  2. право зобов’язань, зокрема з питань осудності, виявлення волі, договорів та зобов’язань, які з них випливають;

  3. правові норми, що регулювали майнові відносини (про володіння і власність, способи набуття права власності, спадщину, про давність тощо).

Офіційного затвердження зібрання не отримало і лише частково увійшло до Зводу законів Російської імперії.

б) «Литовський статут російської редакції» 1811р.

Джерелами цивільного і кримінального права як на Правобережній так і на Лівобережній Україні на початку ХІХ ст.. був Литовський статут у різних редакціях (на Правобережжі здебільшого застосовувалися норми Другого, а на Лівобережжі – Третього статутів. Застосування Литовського статуту було підтримано царським урядом через видання в російському перекладі тексту Статуту в 1811 р. Російськомовну редакцію Литовського статуту було опубліковано у двох книгах. Перша книга поділялася на шість розділів і містила переважно норми матеріального, частково – процесуального права. Норми другої книги, що поділялися на вісім розділів, також присвячувалися врегулюванню цивільно- і кримінально-правових відносин і судовому процесу. Цей збірник діяв в Україні до 28.06.1840 р.

в) „Звід місцевих законів західних губерній" 1837 р.

Підготовка до кодифікації окремого Зводу місцевого права, яке діяло в західних губерніях, приєднаних від Речі Посполитої за урядовим дорученням, розпочали професор Харківського університету правознавець І.Данилович, якого було відряджено 1830 р. до Петербурга, та чиновник Другого відділення імператорської канцелярії П.Іллічевський. Причому перший з них мав укласти закони польською мовою, другий – російською. Підготовлений ними Звід місцевих законів губерній та областей, приєднаних від Польщі, що виявився збірником матеріального і процесуального права, був видрукуваний 1838 р. і як проект переданий на розгляд Державної ради. Але її члени висловили сумніви щодо законності місцевих привілеїв, які різко відрізнялися від російських. Через польське повстання 1830-1831 рр. та чарез скасування чинності Литовського статуту у 1840 р. проект не набув чинності.