Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЛЕКЦІЇ з ІДПУ.doc
Скачиваний:
132
Добавлен:
05.05.2019
Размер:
1.45 Mб
Скачать

3. Акт злуки унр та зунр.

У листопаді-грудні 1918 р. за ініціативою ЗУНР відбулися переговори з керівництвом УНР. 14 грудня 1918 р. у Фастові делегація ЗУНР підписала з Директорією передвступний (прелімітарний) договір.

3 січня 1919 р. Українська національна рада, як керівний орган ЗУНР прийняла постанову про об’єднання Західноукраїнської Республіки з УНР. Делегація від ЗУНР прибула для участі в Трудовому конгресі. 22 січня 1919 р. на Софійській площі у Києві у присутності багатотисячного мітингу була зачитана А. Цигельським ця постанова та універсал Директорії про злуку обох держав в єдину УНР. Наступного дня 23 січня 1919 р. «Акт злуки» був одностайно ратифікований Трудовим конгресом. Віднині більшість українських земель возз’єднались в одну державу.

Мав бути скликаний парламент об’єднаної України, який має вирішити багато важливих державних і правових питань, пов’язаних з фактом возз’єднання УНР і ЗУНР. До його скликання ЗУНР зберегла свою автономію під назвою Західна Область УНР (ЗО УНР), мала власні органи державної влади, армію, законодавство тощо.

3. Право у період правління Директорії унр.

На час приходу директорії до влади в Україні діяли різні джерела права: законодавство Російської імперії, Тимчасового уряду Росії, Центральної Ради, Гетьманату, Радянської влади. Директорія обрала шлях часткового скасування одних і збереження чинності іншими нормативними актами. У законі від 14 лютого 1919 р. «Про порядок внесення і затвердження законів в УНР» було зроблено спробу регламентувати законодавчий процес. Однак слід відмітити ту ж непослідовність і відсутність чіткої програми реформування правової системи Директорії, що й у державотворенні.

У галузі конституційного права у жовтні 1920 р Директорія намагалася прийняти конституцію, відмінивши Конституцію УНР від 29 квітня 1918 р. Це мала бути президентсько-парламентська республіка.

У сфері державно-правового регулювання діяли закони «Про форму влади в УНР» від 28 січня 1919 р; «Про верховне правління та порядок законодавства в УНР», «Про Державну Народну Раду УНР від 12 листопада 1920 р.». 24 лютого 1918р. було поновлено дію закону УНР «Про національно-персональну автономію». Захисту прав особи був присвячений закон від 28 лютого 1918 р. „Про відновлення гарантій недоторканості особи на території УНР”.

Цивільно-правова сфера регулювалася Х томом Зводу законів Російської імперії. Однак Законом від 8 січня 1919 р. «Про землю в УНР» було скасовано право приватної власності на землю.

Кримінально-правова сфера регулювалася Кримінальним уложенням 1903 р. та Військово-кримінальним статутом. Для протидії єврейським погромам видавалися нормативно-правові акти. Наприклад, закон від 27 травня 1919 р., наказ Головнокомандування військ УНР від 29 серпня 1919 р.

В середині 1919 р. внаслідок селянських заворушень Директорія вдавалась до беззаконня і репресій, керуючись не правом, а революційною свідомістю.

Законодавство Директорії в значній мірі приймалось під впливом ситуації в режимі «швидкого реагування». Саме тому значна кількість законів була спрямована на вирішення поточних проблем: спекуляції, мародерства, забезпечення виконання військової, хлібної та інших повинностей.