1. Джерела давньоруського права.

Основними джерелами давньоруського права були:

1. звичаєве право;

2. договори Русі з Візантією;

3. князівське законодавство;

4. церковне законодавство;

5. «Руська правда».

1. Серед них провідне місце займало звичаєве право – норми, що виникли на основі звичаїв (присяги, ордалії).

2. Важливими джерелами права були русько-візантійські договори: 907 р., 911 р., (уклав кн. Олег), 944 р. (уклав кн. Ігор), 971 р. (уклав кн. Святослав, але містив тільки норми візантійського права).

3. Важливе місце серед джерел давньоруського права займає князівське законодавство: договори князів між собою, договори князів з народом, княжі устави, грамоти (грамота Мстислава 1130 р.), уроки.

Устави – це розпорядження князя на доповнення або зміну норм звичаєвого права, що діяли тривалий час і стосувалися питань державного, цивільного, сімейного, спадкового, опікунського, кримінального права («Устав Земляний» Володимира Святославовича) .

Уроки – стосувалися здебільшого фінансових справ держави, являли собою конкретні постанови про мито і податки на користь князя.

4. Церковне законодавство містило норми канонічного (церковного) права. Регулювало відносини між церквою і державою, усередині церкви, між церквою та паствою. Відомі церковні князівські устави Володимира Святославовича і Ярослава Мудрого та рецепійовані збірники джерел візантійського канонічного права «Номоканон», «Еклога», «Прохірон», «Закон судний людем», «Книги законнія».

2. Історія створення, основні редакції і списки Руської правди

Вінцем давньоруського права є кодифікований юридичний збірник Руська правда.

Термін «правда» означає закон, справедливість. Оригінал Руської правди не зберігся. Вона дійшла до нинішніх часів у літописах та юридичних збірниках ХІІІ – ХVІІІ ст. (106 – 300 списків). Списки мають назви або за місцем їх зберігання (Синодальний – у бібліотеці Синоду, Академічний – у бібліотеці Академії наук, Троїцький – у Троїце-Сергієвій лаврі) або за прізвищем особи, яка його знайшла (Карамзінський, Татищевський та ін.).

Є три редакції Руської правди: Коротка, Розширена, Скорочена:

1. Коротка редакція складається:

1. Правда Ярослава (1- 18 ст.);

2. Правда Ярославичів (19-41 ст.);

3. Покон вирний (ст. 42)

4. Урок мостникам (ст. 43) регулює оплату ремонту міських мостових.

Вважають, що Правда Ярослава з’явилася у 10 – 30-ті рр. ХІ ст., після повстання у Новгороді. Вона регулювала суспільні відносини ранньофеодального періоду. Назва Правди Ярославичів вказує на те, що вона розроблялася трьома синами Ярослава Мудрого за участю осіб з найближчого князівського оточення десь в період з 1054 по 1072 рр. Зміни й доповнення Правди Ярославичів спрямовані на захист князівського маєтку і князівської земельної власності. Покон вирний – врегульовує розподіл надходжень від вир сплати штрафів за злочини (сплати штрафів за злочини) та продажу (натуральної чи грошової винагороди, яку повинен отримати вирник при вилученні вири). Урок мостникам регулює оплату ремонту міських мостових.