2. Розширена редакція

Розширена редакція почала формуватися у другій половині 11 на початку 12 століть в період князювання Володимира Мономаха та Мстислава Великого.

Розширена редакція містить 121 статтю за Троїцьким списком. Це перероблені і доповнені норми Короткої редакції та Устав Володимира Мономаха, в якому впорядковані нові норми, що захищають інтереси феодалів. Устав був спрямований на пом’якшення суспільних суперечностей, що загострилися в умовах занепаду Київської держави (його появу спричинило повстання у Києві 1113 р.). Регулює також порядок спадкування майна, боргові зобов’язання, обмеження лихварства, впорядкування правового становища холопів, подає статут банкрутства.

3. Скорочена редакція 50 ст. за Троїцьким списком, перероблено Розширену редакцію у ХV – ХVІІ ст.ст. одного зі списків Розширеної редакції.

Переважна більшість вчених сходиться на тому, що основним джерелом Руської правди були норми руського звичаєвого права. Її предтечами можна вважати згадувані в русько-візантійських договорах «Статут» і «Закон Руський» - норми права ранньофеодального суспільства., що виникли на місцевому грунті й були результатом розвитку юридичної думки в Київській Русі.

3. Цивільне право за Руською правдою

Поняття права власності в Київській Русі впроваджувалося поступово. Спочатку було відоме право влансості на рухомі речі: коня, збрую, меч. Пізніше виникає право земельної власності. Основними формами земельної власності були: князівський домен, земля селянських общин, боярське і монастирське землеволодіння.

Серед джерел придбання землі спочатку переважало освоєння вільних земель, отримання їх у князя за службу. Пізніше набуває поширення пряме її захоплення у селянських общин або сусідів («окняження», «обоярення»). Розширена редакція визнавала право вотчинників на захоплення лісів, мисливських угідь тощо.

Охорона права власності феодалів-вотчинників – одне з головних призначень правової системи Київської Русі.

Ст. 32 – штраф 3 гривні за знищення борті у князівських володіннях.

Ст. 34 – штраф 12 грн. за заорювання межі, знищення «перетяга).

Перші зобов’язання виникли внаслідок правопорушення, пов’язаного із заподіянням матеріальної шкоди.

Ст. 18 – за пошкодження чужого списа, кунта – зіпсутий одяг – відшкодування вартості речі.

Один із найдавніших договорів купівлі-продажу. Виникав в результаті словесної згоди і здійснювався фізичною передачею речі. При продажі чужої речі договір вважався недійсним.

При договорі позики відсотки називалися в залежності від предмету позики:

«рези» – при позиці грошей;

«присоп» – при позиці жита;

«настава» – при позиці меду.

Найлегші до оплати були річні відсотки – 40 %, найтяжчі – місячні.

Руська правда встановила обмеження у сплаті для довгострокової позики у розмірі 50 % суми боргу щорічно, але через 3 роки – зобов’язання вважалося виконаним.

Договір найму укладали ключники і тіуни при вступі на службу та для виконання інших видів робіт

Договір поклажі (ст. 49 Розширеної редакції) був безкоштовним та укладався в присутності свідків.

Банкрутство було трьох 3 видів (ст. 54, 55)

1. у випадку нещастя (розстрочка платежу);

2. купець програє або проп’є чужий товар (розстрочка або холопство);

3. купець-боржник брав у гостя з іншого міста товар і не повертав за нього гроші (банкрут продавався з усім його майном).