3. Судова система Української держави (Гетьманату п.Скоропадського).

Загальне керівництво судами покладалося на Міністерство юстиції. Міністр юстиції отримав право призначати і звільняти з посад мирових судів і голосів з’їздів мирових суддів. Судова система складалася із загальних та військових судів. Адміністративні, цивільні і кримінальні справи розглядалися окружними судами у складі постійних суддів і 12 присяжних засідателів. Апеляційною інстанцією були Київська, Харківська і Одеська судові палати, відновлені законом від 8 липня 1981р. Вищою судовою інстанцією для всіх судів був Генеральний суд, який діяв відповідно до закону від 2 червня 1918 і складався з департаментів: цивільного, карного й адміністративного. На Генеральний суд покладалося оголошення всіх законів та наказів уряду. Генеральні судді призначалися Гетьманом. Однак згідно до закону від 8 липня 1918 р. Генеральний суд був реформований у Держаний сенат на чолі з Президентом, який складався з адміністративного, цивільного і карного Генеральних судів.

Військові суди поділялися на штабні (діяли при штабах дивізій, корпусів і головному штабі) та вищі (Київський та Катеринославський). В своїй діяльності судові установи при розгляді справ керувалися кримінальним і кримінально-процесуальним законодавством Російської імперії із незначними змінами.

Законом «Про державний Сенат» встановлювалися посади прокурорів і товаришів (заступників) прокурорів. Участь прокурорів передбачалась і у засіданнях військових судів. Обов’язки Генерального прокурора виконував міністр юстиції.

Поновлювалась діяльність адвокатури. Адвокати представляли сторони у цивільних справах і захищали у кримінальних.

Був встановлений порядок призначення і звільнення нотаріусів Києва, Харкова і Одеси Міністерством юстиції за поданням окружних судів.

У системі правоохоронних органів чільне місце належало створеній відповідно до закону від 18.05.1918 р. Державній варті. На неї покладалися охоронні, розвідувальні, контррозвідувальні, наглядові, силові і карні функції. Загальне керівництво за її діяльністю здійснював Департамент Державної варти Міністерства внутрішніх справ, а в губерніях і містах – старости і отамани.

4. Законодавство Української гетьманської держави

Гетьманська адміністрація пішла шляхом вибіркового скасування нормативно-правових актів попередніх режимів, насамперед тих, що суперечили соціально-економічним засадам Української держави. З перших днів свого існування уряд встановив правові основи законодавчого процесу. Право готувати законопроекти набували відповідні міністерства. Законопроект передавався на обговорення до Ради Міністрів, а набирав чинності тільки після затвердження Гетьманом.

2 червня 1918 р. був прийнятий Закон «Про порядок складання законопроектів», який покладав керівництво цим процесом на Державну канцелярію і Державного секретаря.

9 липня 1918 р. було скасовано Закон Центральної Ради «Про національно-персональну автономію».1 липня 1918 р. був прийнятий Закон «Про українське громадянство», який базувався на «нульовому варіанті».Був скасований закон Центральної Ради про «Соціалізацію землі» і на початку листопада 1918 р. був затверджений проект земельної реформи, за якою усі великі земельні володіння мали бути примусово викуплені державою і розподілені між населенням не більше ніж по 25 десятині, якщо ж господарство мало культурне значення, і було розміром до 200 десятин, то його теж не ділили.

24 липня 1918 р. був прийнятий закон «Про загальний військовий обов’язок» 1 серпня був прийнятий закон «Про політично-правове становище службовців військового відомства». Строк служби у піхоті – 2 роки, у кінноті і артилерії – 2 роки. Військовослужбовцям заборонялося входити до політичних партій, вони позбавлялися активного і пасивного виборчого права. Було сформовано 8 корпусів, кінних дивізій тощо. Функціонувала чорноморська флотилія. Було утворено Гвардійську сердюцьку дивізію (де служила багата селянська молодь). Армія мала налічувати 300 тис. чоловік.

8 липня 1918 р. був прийнятий закон «Про заходи боротьби з розладнанням сільського господарства», який надавав поміщикам право використовувати примусову працю під час жнив. Селяни повинні були продавати державі хліб та інші продукти за твердими цінами. Однак жорстко призупинялися будь-які прояви невдоволення чи опозиції, що активізувало повстанський рух.

Було прийнято ряд законів в галузі культури і освіти. За цими законами було засновано 150 україномовних гімназій та 2 університети (Київський, Кам`янець-Подільський). В школах було обов’язковим вивчення української мови і літератури, історії і географії України. Було також засновано Український національний театр, Національну капелу, Національний музей, Національний архів, Національну бібліотеку (понад 1 млн. томів).24 листопада 1918 р. було урочисто відкрито Українську академію наук, президентом якої було обрано В.Вернадського.