Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЛЕКЦІЇ з ІДПУ.doc
Скачиваний:
132
Добавлен:
05.05.2019
Размер:
1.45 Mб
Скачать
  1. Статус і компетенція Державної Думи. Повноваження Державної думи:

  1. Законодавчі: право законодавчої ініціативи; розгляд прийняття відхилення законопроектів, внесених на розгляд; імператор контрасигнував (підписував, затверджував) ці закони.

  2. Фінансові: розглядала і затверджувала державний розклад витрат і доходів, крім витрат на утримання військового міністерства і витрат на утримання імператорської родини.

  3. Контрольні: за законністю дій міністрів, використовуючи право запитів до них.

  4. У галузі верховного управління: а) про відчуження частини державного майна; б) про будівництво за рахунок державної скарбниці залізниць; в) про заснування компаній на акціях; г) про кількість військового призову; д) про державні позики для державних витрат; е) справи, що вносилися на розгляд Державної думи за особливими Височайшими веліннями.

Таким чином, на початку ХХ ст. в Російській імперії було створено двопалатний парламент, в якому нижньою палатою була Державна дума, а верхньою – Державна рада. Держава ступила на шлях перетворення з абсолютної в конституційну монархію.

  1. Діяльність і політична платформа Української думської громади.

І Державна дума розпочала свою роботу 27 квітня 1906 р. До її складу було обрано 478 депутатів, від України – 102 депутати. Частина депутатів-українців (45 осіб) створила в Думі Українську думську громаду. Ідейним керівником Української думської громади був М.Грушевський, головою – адвокат і громадський діяч з Чернігова І.Шрагов. Політичною платформою цієї фракції стала боротьба за автономію України. Крім того, фракція зосередила увагу на найгостріших для українського суспільства проблемах – земельній та освітній. У травні 1906 р. Українська думська громада стала засновником Союзу автономістів – об’єднання думських фракцій, які обстоювали ідею перетворення Російської імперії на федерацію. Друкованим органом української фракції був «Український вісник».

8 липня 1906 р. І Думу було розпущено Маніфестом Миколи ІІ. 20 липня 1906 р. розпочала свою роботу ІІ Державна Дума. Від українських губерній до Думи було обрано 102 депутати. У думі українські депутати знов об’єдналися у громаду, яка налічувала 47 осіб. Громада видавала часопис «Рідна справа – вісті з Думи». В ньому друкувалися промови членів, заяви громади, в яких ставилася вимога автономії України, запровадження місцевого самоврядування, введення української мови в школах, учительських семінаріях, судах, церкві, створення кафедр української мови, літератури й історії в університетах. На думку членів української фракції, зокрема селянських депутатів, усі ці завдання мали вирішуватися законодавчим шляхом, через послідовне реформування державного устрою, економічних та соціальних відносин.

Затверджене імператором 3 червня 1906 р. антидемократичне виборче законодавство мало наслідком обрання серед відповідно 111 і 97 українських депутатів ІІІ та ІV Державних дум переважно монархічно налаштованих поміщиків і священиків. Коли у 1908 р. депутати внесли законопроект про українську мову навчання у початкових школах, у 1909 р. поставили питання про українську мову в судах, у 1913 р. – про свавілля адміністрації в Україні, - з жодного з цих питань Дума не прийняла рішення. Отже, переважно монархічно-шовіністичний склад ІІІ і, особливо ІV Думи зумовив реакційний характер її діяльності.