Розділ 13. Релігійна філософія

навчальний тренінг

Основні терміни і поняття

Неотомізм, модернізм, ієрархія, дематеріалізація, теологія, благо, христи­янський еволюціонізм, косморозвиток, «життєвий порив», емоційна ін­туїція, інтерсуб'єктивність, ноосфера, «тканина» Універсуму, пункт Омега, трансценденція, загальне благо, онтологічна, логічна та теологічна істини.

Контрольні запитання і завдання

1. Що розуміється під поняттям «релігійна філософія»?

2. У чому полягає відмінність «філософії релігії» від «релігійної філософії»?

3. Чим пояснюється активізація релігійної діяльності та сучасних релігійно-філософських доктрин?

4. Розкрийте основні особливості та постулати неотомізму.

5. Які основні характерні риси теорії пізнання неотомізму та місце в ній лю­дини?

6. У чому полягає сутність неотомістської концепції суспільного розвитку?

7. Які особливості філософії неотомізму в контексті сучасних філософських досліджень?

8. Чим відрізняється наукова феноменологія Тейяра де Шардена від фено­менології Е. Гуссерля?

9. Окресліть основні положення еволюціонізму Тейяра де Шардена. Що таке «пункт Омега»?

10. У чому полягає заслуга Тейяра де Шардена в розвитку філософії?

Першоджерела

1. Бубер М. Проблема человека. — К., 1998.

2. Булгаков С. Два града. Исследования о природе общественных идеалов. — СПб., 1997.

3. Жильсон Э. Томизм. — Избранное. — Т. 1. — СПб., 1999.

4. Маритен Р. Философ в мире. — М., 1994.

5. Марсель Г. Трагическая мудрость философии. — М., 1995.

6. Нибур Р. Христос и культура. — М., 1996.

7. Унамуно М. О трагическом чувстве жизни. — М., 1996.

Рекомендована література

1. Каныгин Ю., Кушерец В. Библия и современная наука. — К., 2005.

2. Кремень В.Т., Ільїн В.В. Філософія. Мислителі, ідеї, концепції. — К., 2005.

3.Чичерин Б. Наука и религия. — М., 1999.

183

ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ

Розділ 14.

Структуралізм

14.1. Лінгвістичний поворот у філософії

14.2. Трансформації структуралізму.

184

Розділ 14 • Структуралізм

«Елементи мови як визначаючі спів­відносяться насамперед не з пред­метами, а з уявленнями та понят­тями людей. Люди розуміють один одного лише в мові, в осягненні її життя».

Ф. де Соссюр

14.1. Лінгвістичний поворот у філософії

У 60-70-их роках XX ст. у західній філософії на перший план виступає струк­туралізм, який об'єднує низку напрямів соціогуманістичного пізнання, пов'язаного з виявленням структури, яка зберігає стійкість своїх елементів у складі цілого.

Головні представники філософського структуралізму — К. Леві-Строс, Ж. Лакан, М. Фуко, який в певний період своєї творчості визнавав наближе­ність до структуралізму. Структуралістів об'єднує спільна методологічна уста­новка на прийняття структурного аналізу як провідного методу дослідження. Пріоритетним вважається вивчення не змісту, а форми; не елементів, а зв'язків між елементами. Структуралісти переконані, що наукове соціально-гуманітарне пізнання має спиратися на методи природничих і точних наук, оскільки культурне утворення розглядається як аналогічний природний об'єкт.

Суть філософського структуралізму полягає в ідеї про те, що основу куль­турних об'єктів утворює структура, котра розуміється як сукупність зв'язків і відношень, які об'єднують елементи. Ці елементи є безособовими, безпо­середньо не спостерігаються, інваріантні, тому залишаються незмінними, хоча їх прояви різнорідні та мінливі.

До середини XX ст. завдяки роботам Л. Вітгенштейна та М. Гайдеггера у філософії відбувся так званий лінгвістичний поворот, згідно з яким вихід­ним об'єктом філософського аналізу стала мова. Із урахуванням цього стає зрозумілим, чому у своїх філософських пристрастях структуралісти стали надавати перевагу мовним структурам.

_____________________________________________________________

Вирішального значення набули ідеї швейцарського лінгвіста Ф. де Сос-сюра (1857-1913 pp.), котрий розглядав мову як знакову або семіо-логічну (від грец. сема — знак) систему. Мова — соціально-культурне явище. Вона не заснована на природному стані речей. Мовні знаки не схожі на те, що вони повинні визначати. Звідси випливає найбільш фундаментальний закон мови: «один член ніколи сам собою нічого не означає». Знаки а і в один без одного нічого не можуть означати.

185