Розділ 5 • Філософія Нового часу

Гольбах ототожнює з поняттям речовини, проте він підходить до її філософ­ського визначення.

У «Системі природи» — основі законів природи Гольбах сформував принципові положення науки про виправлення пошкодженого суспільства сучасної йому Франції, яке відступило від принципів розуму. Він заявив, що ми можемо пояснити фі­зичні та духовні явища, звички за допомогою чистого механізму.

___________________________________________________________

П.Гольбах приходить до фаталізму (від лат. fatalis — доля). Він робить висновок, що людина повністю залежна від природи й тому не може бути віль­ною: «Всі наші вчинки підпорядковані фатальності, яка керує нашою частко­вою системою так, як вона керує сукупною системою Всесвіту; ніщо в нас, як і в природі, не відбувається, оскільки випадок... є позбавлене сенсу слово». Отже, на думку Гольбаха, фатальність — це вічний, неминучий, необхідний, установлений у природі порядок, неминучий зв'язок діючих причин із похідни­ми від них діями. Розуміння фатальності може не лише заспокоїти більшу частину тривог людини, але й навіяти їй корисну покору, розумне підкорення своїй долі, якою вона часто незадоволена через свою чутливість. Активне втручання людини в хід подій не є розумним, бо людина — це машина, яка є частиною закономірного круговороту подій у світі. Власне природа — вели­чезна машина, і людина живе згідно зі встановленими нею законами.

____________________________________________________________

У теорії пізнання французькі філософи XVIII ст. стоять на позиціях сенсуа­лізму, який не суперечить загальній раціоналістичній позиції. Сутність реаль­ності, на їх погляд, може бути пізнана лише розумом. Чуттєве безпосереднє пізнання є лише першим кроком на цьому шляху. Розум здатний спостеріга­ти, узагальнювати свої спостереження та робити з них висновки. Просвітителі вважають джерелом знання зовнішній і внутрішній світ людини. Ці світи непізна-вані. Недосконалість людських знань зумовлена насамперед певним етапом їх розвитку. Через це підкреслюється роль чуттєвого і раціонального моментів у пізнанні: відчуття дають показання як свідки, а розум виступає в ролі судді. Розум не може відриватися від чуттєвих даних, але не повинен і занадто довіряти їм. Методами пізнання є спостереження й експеримент, необхідні для суд­ження, міркування розуміння як розсудку, так і розуму.

Найважливішою рисою філософських розробок Просвітництва є орієнтова­ність на людину, прагнення засобом розумних настанов позбавити людство страждань, встановити рівність, справедливість, свободу, братерство тощо. Але людина та людські спільності розуміються не з точки зору справді гуманіс­тичного (особистісного) змісту, а з позицій «вузькотехнологічних» (вироб­ничих, управлінських тощо) засад.

В онтології просвітителі орієнтуються на матеріалістичне розуміння приро­ди та її розвитку. У гносеології вони переважно займають позиції сенсуалізму, який не заперечує загальної раціоналістичної позиції. Сутність реальності, на їх погляд, може бути пізнана лише розумом, а чуттєвість є найпершим кроком на цьому шляху. Тільки розум здатний узагальнювати свої спостереження та ро­бити відповідні висновки.

105