Розділ 15 • Філософія Росії

нулого Росії є певним благом, оскільки російський народ, не скований скам'яні­лими формами життя, володіє свободою духу для виконання великих завдань майбутнього. Православна церква зберегла християнство в його першопочат-ковій чистоті, тому вона може оживити занадто механізоване тіло католицької церкви. Покликання Росії полягає в здійсненні остаточного релігійного синтезу. Якщо Росія засвоїть все цінне з Європи, то стане центром інтелектуального життя і почне здійснювати свою Богом накреслену місію.

Виникнення «західницького» руху пов'язане з діяльністю гуртка М.В. Стан­кевича (1813-1840 pp.) при Московському університеті, куди входили В. Бєлін­ський, К. Аксаков, поети М. Кольцов і М. Лєрмонтов, М. Бакунін та інші, основна увага там приділялася вивченню європейської поезії, музики, філософії.

До «західників» належить В.Г. Бєлінський (1811-1848 pp.) — відомий талано­витий літературний критик. Він був добре обізнаний з філософією Шеллінга, Фіхте, пізніше став захопленим гегельянцем і використав філософію Гегеля у своїх критичних статтях та естетичних поглядах. У 1841 р. Бєлінський захо­пився французьким соціалізмом (Сен-Сімона), який став для нього «ідеєю ідей», а в середині 40-х років його надихнула філософія Фейєрбаха.

Із середини XIX ст. у Росії починає поширюватися дух революційного радикалізму, на який вплинули як соціально-політичні події в Західній Європі, так і соціальні ідеї марксизму. У 60-х роках проповідниками нових, матеріаліс­тичних ідей були Герцен, Чернишевський, Добролюбов, Писарев, а також видат­ний фізіолог Сеченов (хоча в революційному русі участі не брав), їхні погляди відіграли значну роль у становленні світогляду російських марксистів.

М.О. Бакунін (1814-1876 pp.) з 1840 р. навчається в Берліні, де знайомиться з «лівими гегельянцями», в тому числі з Марксом. Говорячи про свободу духу, Бакунін доходить до проповіді зруйнування всього старого: вічний дух ламає та руйнує все лише тому, що він водночас є джерелом життя; прагнення до зруйнування — прагнення творче.

Із 1861 р. почав розробляти теорію анархізму. Суть її в тому, що інтелек­туальне звільнення особистості можливе на основі атеїзму та матеріалізму; соціальне й економічне звільнення досягається через скасовування спад­кової власності, передачу землі общинам трудівників, а фабрик і капіталів — асоціаціям робітників, ліквідацію шлюбу та сім'ї й організацію суспільного виховання дітей. Вільним людям державна влада не потрібна, все суспільство загалом має бути вільним союзом вільних общин.

М.Г. Чернишевський (1828-1889 pp.) під впливом європейської філософії став матеріалістом, атеїстом, республіканцем-демократом і соціалістом. Основ­ною метою його життя стало знищення монархії шляхом безжалісної селян­ської революції. У філософії Чернишевський високо цінував діалектичний метод Гегеля, сутність якого вбачав у тому, що все у світі змінюється внаслі­док існування протилежних сил і якостей. У галузі етики він був прибічником теорії «розумного егоїзму»: розумна людина усвідомлює, що її особисте щастя збігається із загальним добробутом. Найбільш переконливо Чернишевський викладає свої етичні погляди в романі «Що робити?».

193