Розділ 2 • Гносеологія

і рівномірного руху, якщо результат сил, що діють на нього, рівний нулю» — синтетичне. Поділ знань на аналітичні та синтетичні — відносний.

Природознавство. У самому прямому та безпосередньому розумінні «при­родознавство» означає широку пізнавальну сферу, орієнтовану на дослі­дження об'єктивної природи в її безпосередності. Як родова форма знання природознавство неоднорідне, багатопланове, охоплює множину дисциплін, пластів, утворень, спрямованих на теоретичне освоєння загального предмет­ного базису — матеріальної природи.

У фокусі природничонаукового знання знаходиться загальний аналіз матерії, опис і пояснення форм, механізмів, структури, елементів, якісно-кількісних значень, меж, оптимальних і критичних умов її існування, взає­модії із середовищем і т. д.

Із типологічної точки зору природознавство складається з описових і пояс-нювальних теорій. В описових теоріях домінують знання, отримані на рівні емпі­ричного вивчення предмета шляхом виміру, спостереження, аналізу фактів, первинної класифікації та систематизації, різних видів експериментування тощо, а також емпіричні закони, одержані як індуктивні узагальнення екс­периментального знання. Пояснювальні теорії — це сукупність логічно органі­зованих систем знання, в яких переважають теоретичні пояснення, концеп­туальні реконструкції, кількісно деталізовані результати пізнання.

______________________________________________________________

Яка динаміка реалізації соціокоду? На ранніх стадіях існує особисто-іменний тип трансляції знань (обряди ініціації, міфи як розповіді-описи діянь предків тощо), який є недосконалим через часту втрату суб'єктів-носіїв інформації. Цьому типу трансляції відповідають знання-персоналії, які є унікальним здобутком особистості.

Потім цей тип трансляції знань замінюється професійно-іменним (передача знань членам єдиної асоціації, де місце індивіда заступає колек­тив, охоронець і транслятор групового знання), досконаліший завдяки розширенню суспільного поля носіїв знання. Цьому типу відповідають знання-проблеми, жорстко прив'язані до конкретних пізнавальних завдань, вирішення проблемних ситуацій.

Зі зростанням потреб культурного прогресу людства цей тип трансляції знань витісняється досконалішим універсально-понятійним типом, у якому суб'єкт, входячи в соціальну діяльність за «громадянською» складовою, не рег­ламентується родовими, професійними тощо межами. Цьому типу трансляції знань (в ідеалі) відповідають знання-предмети, які є продуктом пізнавального освоєння суб'єктом визначеного фрагмента реальності. На відміну від знань-проблем, які відповідають стихійно-емпіричній, донауковій стадії розвитку інтелекту, знання-предмети, які уособлюють науку, не надають набір інструк­цій для суб'єкта пізнання — вони взагалі не описують суб'єктивну діяльність. Виступаючи підсумком пізнавального відображення певної предметної галузі, вони описують те, що існує об'єктивно.

__________________________________________________________

267