Розділ 5 • Проблема розвитку у філософії

Джерело розвитку і рушійна сила історії вбачались у ступені вдосконалення інтелекту. Спираючись на принцип: «думки правлять світом», просвітителі пояс­нювали історичний процес з ідей і теорій, що створювалися критично мислячими особистостями. Ці «герої» розробляють моделі розвитку суспільства і панують над натовпом. .Теорія «героїв і натовпу» знайшла продовження в XX ст., її представник А. Тойнбі доводив, що джерелом руху історії (в його термінології — цивіліза­ції) виступають природні або соціальні виклики. Рушійною силою цивілізації є творча меншина, очолювана видатною особою, лідером. Організувавши навколо себе народну масу, творча меншина відповідає на виклики у вигляді зміни соціальних умов, і цивілізація робить крок уперед у своєму зростанні, поступі.

Г. Гегель, виводячи розум на рівень світового, називає його джерелом і змістом світової історії, її творцем. Світовий розум керує історичним роз­витком і є «водієм» народів і всього світу.

Теорія географічного детермінізму і гегелівська теорія світового розуму відстоювали позицію, згідно з якою джерело розвитку суспільства знаходиться поза ним. У ХІХ-ХХ ст. з'являються теорії, які шукають джерела і рушійні сили історичного процесу (суспільства) в самій історії, в самому соціумі. Поштовхом для таких поглядів стала знову ж таки система Гегеля. Хоча він вважав, що джерело історичного розвитку знаходиться зовні, але разом із тим доводив, що джерело розвитку будь-якої системи — це внутрішні суперечності.

_______________________________________________________________

У німецькій класичній філософії найповніше філософія історії репре­зентована Г. Гегелем. На нього багато в чому вплинув німецький просві­титель Й. Гердер, який дав найбільш цілісну, філософськи узагальнену картину розвитку людства. Для нього історія є «закономірним розвитком культури». Відповідно до своїх філософських поглядів Гегель вважає, що історія — сфера руху розуму. Дійсним суб'єктом історії в Гегеля виступає Світовий дух, який здійснюється в емпіричній історії. Всесвітньо-історич­ний процес, на думку філософа, здійснюється розумно. Всесвітня історія — це прогрес у свідомості свободи.

У Гегеля три види історії: первинна, рефлексивна, філософська. Первин­на історія Геродота і Фукідіда описувала переважно події, наявний стан, діяльність людей, що протікали на їхніх очах. Історики тут злилися з по­діями, які осмислювали, але не виходили за їхні межі; рефлексивна історія підноситься над епохою. Історик оброблює матеріал з точки зору влас­ного розуміння, минуле описує з точки зору сьогоднішнього. Виклада­ється не сама історія, а історія історії, дається оцінка історичних оповідей, досліджується їхня істинність і достовірність; філософська історія, або філософія історії означає її осмислення. Щоб отримати істинні знання, розум повинен постійно розмірковувати. Філософія історії досліджує загальні принципи всесвітньо-історичного процесу, головним із яких є розум.

345