Філософія: історичний і систематичний курс

Апорія (грец. ароrіа — безвихідь) — утруднення у вирішенні проблеми, пов'язаної із суперечністю між: даними спостереження та спробами їх мисленого аналізу. Апостеріорі (лат. a posteriori — з наступного) — філософське поняття, що по­значає знання, набуте з досвіду.

Апріорі (лат. a priori — з попереднього) — філософське поняття, що позначає знання, що передує досвіду.

Архетип (грец. аrхе і typos — образ) — в аналітичній психології термін, що ним позначають «первісні уявлення» або «універсальні форми думки», які є цег­линами, з яких складається колективне несвідоме. Архетипи колективного несвідомого — це пам'ять поколінь, яка сформувалася тоді, коли наші предки тривалий час переживали схожі події.

Аскетизм (грец. astetes — навчений вправам; пустельник, чернець) — моральний принцип, який полягає в крайньому обмеженні потреб людини, самозречені, у відмові її від життєвих благ і насолод із метою самовдоско­налення або досягнення морального чи релігійного ідеалу. Атараксія (грец. ataraxia — хвилювання, незворушність) — поняття давньо­грецької етики про душевний спокій як мету та форму поведінки, до якої повинна прагнути людина.

Атеїзм (грец. atheon — безбожність) — система ідей, поглядів, переконань, що заперечують існування Бога.

Атрибут (лат. attribuo — надаю, наділяю) — необхідна, суттєва, невід'ємна властивість предмета або явища, без якої вони не мають своєї визначеності і не можуть ні існувати, ні мислитися.

Афект (лат. affectus — хвилювання, пристрасть) — сильне та водночас корот­кочасне емоційне переживання.

Благо — поняття, яким позначають все, що має для людини позитивне зна­чення. Залежно від здатності речей і явищ задовольняти різні потреби людини і розрізняють Б. матеріальні (засоби виробництва, їжа, одяг тощо) та духовні (свобода, істина, краса, добро та ін.).

Бог — надприродна всемогутня істота, головний об'єкт релігійної віри і по­клоніння. У розвинених релігіях Бог завжди виступає як особистість, з якою віруючий може спілкуватися, вимолювати в неї певні блага, просити про втручання в події.

Буття — філософська категорія, що позначає: 1) все, що реально існує; 2) те, що існує як істинне на відміну від видимого; 3) реальність, яка існує об'єктивно, поза та незалежно від свідомості людини; 4) загальний спосіб існування людини.

В

Верифікація (лат. verus — істинний і facio — роблю) — встановлення істин­ності наукових тверджень під час їх емпіричної перевірки.

564

Словник філософських термінів

Волюнтаризм (лат. voluntas — воля) — 1) напрям у філософії, який проголо­шує основою буття волю; 2) діяльність, що керується лише суб'єктивними бажаннями та рішеннями.

Г

Гедонізм (грец. hedone — насолода, задоволення) — філософсько-етичне вчення, за яким найвищим благом і метою життя людини є насолода.

Генезис (грец. genesis — виникнення, зародження) — поняття, що виражає як момент походження, виникнення предметів і явищ, так і процес їх законо­мірного розвитку.

Герменевтика (грец. hermenentike — мистецтво тлумачення) — 1) у класичній філології вчення про інтерпретацію рукописних і друкованих давніх текстів; 2) у сучасній філософії метод тлумачення культурно-історичних явищ, який протиставляється об'єктивному, традиційно-науковому методу.

Гносеологія (грец. gnosis — пізнання і логія) — розділ філософії, в якому дослі­джуються пізнавальне ставлення суб'єкта до об'єкта, природи та можливості пізнання людиною світу і самої себе.

Гуманізм (лат. humanus — людський, людяний) — в широкому значенні — істо­рично змінна система поглядів, яка визначає цінність людини як особис­тості, її право на свободу, щастя тощо; у вузькому значенні — культурний рух епохи Відродження.

Д

Дедукція (лат. deductio — виведення) — перехід від загального до окремого. Дедукція має значення методу дослідження, за якого окреме пізнається на основі знання загальної закономірності.

Деїзм (лат. deus — Бог) — принцип філософських учень, які, визначаючи Бога першопричиною світу, заперечували його втручання в явища природи та в хід суспільних подій. Деїзм виник у XVII ст. в Англії.

Деміург (грец. demiurgos — ремісник, творець) — в ідеалістичній філософії творче начало, творець Всесвіту; в теології — Бог.

Детермінізм (лат. determinatio — визначений, обмежений) — філософське вчення про загальну об'єктивну зумовленість явищ природи, суспільства та людської волі.

Дихотомія (грец. dichotomia — поділ на двоє) — тип поділу понять, коли виді­ляються два видові поняття, причому до змісту одного з них включена ознака, яка є запереченням відповідної ознаки другого поняття.

Діалектика (грец. dialektike — мистецтво ведення бесіди, полеміки) — 1) в дав­ньому значенні — мистецтво полеміки, логічний метод встановлення істини шляхом виявлення та подолання суперечностей у судженнях супротивника;

565