3.2.Сфера соціального

Латинське слово socials (товариський, громадський, суспільний) означає все те, що пов'язане з життям і стосунками людей у суспільстві. Соціальне — це те, що характеризує сумісне існування людей і є відмінним від їх природ­ної, фізико-біологічної основи.

У вузькому смислі «соціальне» означає існування галузі суспільних явищ, які складають зміст соціальної сфери життя суспільства, в якій вирішується своє коло проблем, що зачіпають відповідні інтереси людей. Ці проблеми стосуються їх соціального становлення, а також місця в системі суспільного розподілу праці, умов трудової діяльності, переміщення з одних соціальних груп в інші, життєвого рівня, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпе­чення тощо. Всі вони всередині соціальної сфери вирішуються на ґрунті спе­цифічних соціальних відносин.

У широкому розумінні поняття «соціальне» вживається в значенні «сус­пільне» як синонім, збігається з ним за змістом. У цьому випадку поняття «соціальне» («суспільне») означає все, що відбувається в суспільстві (на від­міну від того, що відбувається в природі). Іншими словами, воно означає те, що є специфічним стосовно природного, біологічного. У широкому розумінні поняття «соціальне» вживається також як протилежне індивідуальному.

У соціальній філософії поняття «соціальне» вживається як в широкому, так і у вузькому значеннях. Тобто воно стосується всіх процесів, які відбуваються в суспільстві, в тому числі і в його соціальній сфері, але лише тих, які відно­сяться власне до даної сфери і виражають її специфіку. Сама ж соціальна сфера розглядається в її взаємодії з іншими сферами суспільного життя в рам­ках єдиного суспільства.

Соціальне виникає як системна характеристика, як інтегральний ефект без­посередньої або опосередкованої взаємодії людей. Поза цією взаємодією соціаль­ного не існує. Носіями соціального є люди і продукти їхньої символічної діяльності. Соціальне є властивістю будь-якої особистості. Соціальне засвою­ється індивідом, а це означає, що він соціалізується. Розуміння процесу соціа­лізації пояснює, наприклад, відносність природи свідомості окремої людини. Коли окрема людина розглядається поза соціальними, суспільними відноси­нами, то її свідомість є щось суто психічне, детерміноване нейрофізіологіч­ними процесами. Соціалізація — це вплив людини на інших людей, через що її психіка «переходить» на новий, суспільний рівень, який немовби віддаляє свідомість людини від нейрофізіологічних процесів.

На своєму мікрорівні суспільство постає як сукупність взаємодіючих інди­відів у їх певних зв'язках і стосунках. Але суспільство складається не лише зі своїх елементів (окремих людей), але й з макроструктурних одиниць про-

279

Систематичний курс філософії

фесійного, демографічного, економічного, політичного, світоглядного змісту. Всі макроструктури, починаючи з малих груп і колективів, а також нації, народи, класи та інші спільності людей певним чином співвідносяться одна з одною.

На основі психіки і свідомості окремих індивідів утворюється психіка і свідо­мість соціальних груп людей. Соціальні макроструктури являють собою сис­темне утворення щодо окремих індивідів. Системам властива внутрішня дина­мічність, оскільки вони складаються з великої кількості одиниць (мільйони людей, мільярди емоцій, думок), які перехрещуються. Системне постає як нове, де наявні хаос і порядок. Деякі параметри порядку згодом стають доміну­ючими. Саме на їх ґрунті виробляються норми культури, мистецтва, етики, мови, які засвоюються максимальною кількістю членів даної соціальної групи. Але життя суспільства не зупиняється, виникають нові імпульси, які руй­нують старі параметри порядку. Висловлюючись метафорично, класика змі­нюється модернізмом, модернізм — постмодернізмом. Суспільство — це сис­тема, але воно є особливою системою зі складною динамікою своїх інтегрованих ефектів. Соціальне як результат системного розвитку характеризується як загальним, так і особливим.

_______________________________________________________________________________

Усвоїй «розуміючій соціології» М. Вебер виходить із того, що розуміння соціальних дій і внутрішнього світу суб'єктів може бути як логічним (осмис­леним за допомогою понять), так і чисто емоційно-психологічним. В остан­ньому випадку розуміння досягається шляхом «вживання» соціального у внут­рішній світ суб'єкта соціальної дії. Цей процес називається співпережи­ванням (емпатією). І перший, і другий рівні розуміння соціальних дій, з яких складається суспільне життя людей, відіграють свою роль.

______________________________________________________________________________

Вивчення природи соціального дозволяє людині впорядкувати свої знан­ня про суспільство. Межа науки про суспільство визначається не тим, що вона безсила у вивченні яких-небудь властивих для суспільства феноменів, а тим, що вона забезпечує проникнення людської думки в розуміння таких рівнів соціальної реальності, які недосяжні для буденної свідомості. Немає такої сфери життє­діяльності суспільства, в якій би опора на науковий аналіз, прогноз, вироб­лення стратегії і плану майбутнього розвитку не забезпечила б успіх справи. Сьогодні майже всі корінні проблеми влаштування життєдіяльності сус­пільства, аналіз соціально-гуманістичних наслідків вирішуються на основі науки.

У соціальній філософії прийнята така класифікація дій людей: аффективна дія — це прагнення до задоволення пристрасті, у владі якої знаходиться індивід, в*она не завжди осмислена, продумана; традиційна дія — форма на­слідування зразкам поведінки, закріплених у традиції, які не підлягають науковій критиці; ціннісно-раціональна дія орієнтує на віру і самодостатність

280