Розділ 3 • Соціум

не тільки виробничі, але й інші види діяльності, різні суспільні відносини (політичні, моральні, релігійні тощо), а також різноманітні форми міжособис-тісного спілкування людей. Крім того, суспільство — це предметний світ матеріальної і духовної культури. Всі ці явища займають своє місце в суспільстві як певному соціальному організмі — соціумі — і відіграють свою роль в його функціонуванні та розвитку.

Основні ідеї нового погляду на суспільство сформульовані російським мислителем П. Сорокіним. Він визначає суспільну систему як багатовимірний соціальний простір (відмінний від фізичного, геометричного), в якому перебу­вають люди, що групуються за різними соціальними ознаками: професією, економічним статусом, належністю до політичної партії, держави, національ­ністю, походженням, статтю, віком, освітою тощо.

Соціальний статус будь-якого індивіда визначається його позицією все­редині різних соціальних груп — страт, а також стосунками страт одна щодо одної. Соціальні взаємозв'язки індивідів і страт можуть мати горизонтальний і вертикальний параметри.

_____________________________________________________________________

Сорокін Пітирим Олександрович (1889-1968 pp.) — російсько-амери­канський соціолог і культуролог. У 1903 р. втупив до психоневрологічного інституту, де була кафедра соціології. У 1910 році перевівся на юридичний факультет Петербурзького університету, який закінчив у 1914 р. У 1922 р. Сорокін був висланий із Радянської Росії разом із групою видатних учених і літераторів. Рік провів у Чехословаччині, а в 1923 р. прибув до США, де і залишився до кінця життя. У 1924-1929 pp. викладав соціологію в уні­верситеті Мінесоти, в 1929 році його запросив Гарвардський університет, в якому Сорокін і працював до пенсії (1959 р.). У 1964 році він був обра­ний президентом Американської соціологічної асоціації. Основні наукові досягнення американського періоду творчості Сорокіна стосуються проб­лем соціальної мобільності і соціокультурної динаміки.

Будучи «західником» в Росії, Сорокін після переїзду до США та відмови від ідей біхевіоризму закінчив свій творчий шлях немовби духовним поверненням на батьківщину. В «інтегральній філософії» Сорокіна, як він сам характеризував свій світогляд, можна побачити риси російської «со­борності», перетлумаченої на американський лад. Сучасна епоха кризи, згідно з Сорокіним, закінчиться створенням нової ідеаціональної культу­ри, а центр культурного лідерства на рубежі ХХ-ХХІ ст. переміститься до Росії.

Основні праці П. Сорокіна: «Система соціології» (Т. 1-2, 1920 p.); «Со­ціальна і культурна мобільність» (1927, 1959 pp.); «Соціальна і культурна динаміка» (Т. 1-4, 1930-1937 pp.). Загальний науковий і публіцистичний доробок П. Сорокіна налічує 60 томів.

______________________________________________________

285

Систематичний курс філософії

Соціальна стратифікація — це диференціація певної сукупності людей (на­селення) на класи та ієрархічні ранги. Стратифікація знаходить вираз в існу­ванні вищих і нижчих верств, а її сутність і основа полягає в нерівномірному розподілі прав і привілеїв, відповідальності та обов'язку, наявності або від­сутності соціальних цінностей, владою і впливом у групі або суспільстві.

Виділяють три основні форми соціальної стратифікації — економічна, полі­тична і професійна, які ґрунтуються на відповідних формах диференціації (розшарування).

Економічне розшарування виражається в різниці доходів, рівня життя, наяв­ності багатого та бідного населення. У політичній сфері існують ієрархічні ранги, які розрізняються за авторитетом, престижем, знаннями і почестями. Пра­вителі (монархи), керівники (бюрократи, хазяї, начальники та ін.), як правило, можуть бути відділені від тих, ким керують. Професійна диференціація — це розподіл суспільства на групи за їх заняттями, родом діяльності. Одні професії вважаються більш престижними, ніж інші, а всередині професійної групи є своя ієрархія керівників і підлеглих. Як правило, всі три форми соціальної стратифікації тісно переплетені між собою: люди, що належать до певної (вищої або нижчої) верстви за певним параметром, зазвичай належать до тієї ж верстви і за іншими параметрами.

У теорії соціальної стратифікації сформувалося поняття «соціальний клас», хоча П. Сорокін вважав більш правильним говорити про економічні, полі­тичні та професійні страти і класи. Соціальний клас можна визначити як одно­рідну соціальну групу людей, які мають близькі соціальні позиції. Причиною соціальної стратифікації є постійність соціальних груп (сім'я, церква, секта, політична партія, ділова організація, наукове співтовариство тощо). Форми і рівні розшарування між соціальними групами і всередині них відрізняються, але існування суспільства без розшарування є міфом. Економічний стан соціальних груп або суспільства в цілому може зрос­тати або зменшуватися в різні історичні періоди і в різних соціальних умовах. Наприклад, економічний стан різних верств населення України сьогодні, у перехідний період.

________________________________________________________________________

У теорії соціальної мобільності описуються сутність, напрями і способи зміни положення індивідів і соціальних груп у соціальній структурі. Со­ціальну мобільність можна визначити як перехід індивіда або соціального об'єкта (цінності) з однієї соціальної позиції на іншу. Під соціальним об'єк­том (цінністю) розуміється все, створене або модифіковане людською діяльністю. Основними типами соціальної мобільності є горизонтальна і вертикальна.

Горизонтальна — це перехід індивіда або соціального об'єкта з однієї соціальної групи до іншої, розташованої на одному і тому ж рівні. Наприклад,

286