Систематичний курс філософії

масштаб. Критерій істинності — практику — до них не можна засто­сувати.

Наукові положення мають конкретні наслідки, які можуть бути переві­рені безпосередньо або за допомогою відповідної апаратури. Філософські положення не мають наслідків, які перевіряються, оскільки вони відхи­лені від конкретного. Філософські побудови можуть грунтуватися на нау­кових даних, але можуть спиратися на релігійні основи. Між наукою та релігією мало спільного. З'єднуючою ланкою між наукою і релігією є філософія.

________________________________________________________________

Наука подає аргументи на користь певної філософської системи, надає емпіричний матеріал, на основі якого висуваються філософські гіпотези. У цьому її філософське значення і звідси зрозуміла боротьба за філософські висновки з наукових відкриттів. Наука надає інформацію для філософії, залишаючи широке поле для філософських фантазій на користь її розвитку. Різні труднощі науки і теорії пізнання йдуть на користь філософії.

Філософський аналіз наукових понять формує категорії, з яких будується філософська система. Щоправда, для того, щоб увійти у світ філософії, наукові поняття повинні бути модифіковані для їх узгодження в єдиній системі. Однак, ,так вчиняє і наука. Філософський аналіз із наукових понять корисний і тим, що пов'язана з ним уніфікація понять сприяє синтезу різних галузей знання. Звичайно, філософам належить дуже обачливо застосовувати наукові по­няття і дані для підтвердження своїх гіпотез. Наука швидко прогресує, у той час як філософські праці, присвячені вічним проблемам, розраховані зали­шитися на століття.

Відомо, що кожний філософ із певною долею скептицизму відноситься до загальноприйнятих істин. Прийняття в повному обсязі досягнень науки у філософську систему не що інше, як зміна її фасаду. Філософ же хоче по­будувати нову систему і тому змушений переосмислити сучасну йому науку. Критична функція філософії щодо науки залишається однією з її традиційних завдань. Тим паче, наука здатна бути фундаментом філософського пізнання й утво­рити з ним плідний синтез.

Філософські висновки не можна підтвердити, але не можна й заперечити. Так само, як і твори мистецтва. Наука виявляє загальне, мистецтво творить одиничне. Побудувати міст між загальним та одиничним — завдання філосо­фії. У мистецтві переважають почуття, в науці — розум. Філософія синтезує індивідуальний і загальний підходи, розум і почуття, абстрактний об'єкти­візм мистецтва та віру релігії. Оскільки філософія інтегрує ці форми суспіль­ної свідомості, то не варто сперечатися про те, як осягається філософська істина: за допомогою інтуїції та безпосереднього знання абсолютного, екстазу або наукових понять. Філософії ж потрібен і холодний раціоналізм науки, і настрій мистецтва, і одкровення релігії.

396

Розділ 6 • Епістемологія

6.5. Ідеали науки

Наука в постатях своїх представників завжди прагне до вершин люд­ського знання. Усі шляхи, які ведуть до цих вершин, становлять ідеали науки. Вони є теоретичними й експериментальними методами, які дозволяють досяг­нути максимально обгрунтованого та доказового знання.

Сила науки, її ефективність визначаються досягненням вершин знання. Однак, багатство людського життя не вичерпується інститутом знання. Безкорисливе служіння ідеалам наукової істини деформується, причому досить суттєво, під впливом позанаукових і ненаукових факторів. Учений, максимально інформо­ваний в галузі своїх шукань, часто за їх межами виявляється некомпетентною людиною. Розкриття фізиками таємниці атомного ядра дозволило створити спочатку атомну, потім водневу бомбу — страшні знаряддя знищення життя на Землі. Створювати чи не створювати атомну зброю — це вже питання не фізичної теорії, а швидше моралі, соціології, інших гуманітарних наук, але воно вирішувалося у працях багатьох видатних фізиків і техніків.

Рано чи пізно необхідно вирішувати проблему правильного використання досягнень науки. Тут одразу виникає питання про етику вченого, його мораль­ність. На жаль, не завжди досягнення істини веде до добра. Очевидно, правий був М. Монтень, який говорив: «Тому, хто не осяг науку добра, будь-яка наука приносить лише шкоду».

В одних випадках наука дає опис явищ, а в інших вона пояснює їхню природу завдяки використанню досягнень аксіологічного, гіпотетико-дедук-тивного, конструктивістсько-генетичного методів. Якщо для пояснення фактів використовуються закони, то ми маємо справу з номонологінним (законно вста­новленим) поясненням, а якщо теорія — то з теоретичним. Однак, відмінність номонологічного і теоретичного пояснень має смисл лише в тому випадку, коли закони не входять до складу теорії. В іншому випадку будь-яке номоно-логічне пояснення одночасно є і теоретичним поясненням.

Якщо теоретичне пояснення відповідає на запитання «Як відбуваються явища?», то воно є феноменологічним. Якщо ж відповідає на запитання «Чому явища відбуваються таким-то чином?», то воно називається динамічним. На­приклад, термодинаміка належить до числа феноменологічних теорій, її рів­няння описують зв'язок систем, що знаходяться в терморівновісному стані. Проте для того, щоб пояснити джерела термодинамічних законів, потрібно звернутися до їхніх мікромеханізмів, і в такому випадку використовуються вже динамічні теорії. Стосовно теорій макроявищ теорії мікроявищ завжди мають динамічний характер. Квантова теорія поля — це динамічна теорія щодо ньютовської механіки. Відповідно макроекономічні теорії, наприклад,

397