Систематичний курс філософії

називають «інформаційними», «технотронними», «техногенними» тощо. Дійсно, кожна з названих технічних цивілізацій має свій рівень розвитку техніки і свої специфічні способи її освоєння: поєднання людини із знаряддями вироб­ництва, певні трудові навички і виробничий досвід, форми управління ви­робництвом та ін. Для кожної з названих технічних цивілізацій характерний свій рівень розвитку техніки і людини як технологічного суб'єкта. Рівень техніки залежить від ступеня розповсюдження певного типу знарядь вироб­ництва, насамперед машин. Наприклад, у птоломеївському Єгипті (І ст. до н. е.) «інженер» Герон винайшов еолепіл, своєрідну турбіну, що привела в рух механізм, здатний дистанційно відкривати важкі двері храму. І це за вісім­надцять століть до практичного використання пари! Це відкриття відбулося слідом за численними іншими: насосом, інструментами, що були прообразом термометра тощо. Винаходи йшли групами, великими кількостями, серіями. Однак, давнє суспільство не стало навіть «доіндустріальною цивілізацією», не говорячи вже про «індустріальну цивілізацію». Причиною є рабовласництво, яке давало античному світу всю необхідну для виробництва речей робочу силу. Саме тому горизонтальний водяний млин (у тому часі) залишиться прис­тосованим лише для помелу зерна, а пара буде служити лише в хитромудрих іграшках.

Для доіндустріальної цивілізації властива якісно інша техніка: водяні та віт­ряні млини, навколо яких утворюються лісопильні, сукновальні, паперові та інші виробництва (крім помелу зерна). Відбувається загальне розповсюдження розподілу праці, яка вимагає розмаїття знарядь виробництва. Починається швидкий прогрес «третинного сектора» (після промисловості та сільського господарства) — збільшення кількості адвокатів, нотаріусів, лікарів, викладачів університетів. Розвивається гірничовидобувна промисловість, яка супровод­жується створенням гігантських для того часу пристроїв, призначених для відкачування підземних вод і підйому руди. Розквітають міські ремесла.

У період «доіндустріальної цивілізації», особливо в XV ст., спостерігалась атмосфера наукових і технічних відкриттів: то був час, коли сотні мислячих людей, поділяючи пристрасть Леонардо да Вінчі, заповнювали свої записники малюнками проектів «чудесних» машин. Американський культуролог Л. Уайт стверджував, що до Леонардо да Вінчі Європа вже винайшла цілу гаму меха­нічних систем, які приводилися в дію впродовж чотирьох наступних століть (аж до електрики) якщо в них відчувалася потреба. Як сказав Л. Уайт, «новий винахід лише відкриває двері, він ніколи не змушує в них входити».

Винаходи в «доіндустріальній цивілізації», так само як і в античному світі, не одержали масового розповсюдження. Це сталося тому, що потребам, які існували в той час, цілком відповідав досягнутий рівень продуктивності праці, для чого достатньо було дешевої (рабської) робочої сили.

________________________________________________________________

Таким чином, у Данилевського і Тойнбі термін «цивілізація», крім відмін­ностей в епітетах, має ще й різне семантичне значення. За М. Данилевським

374