Розділ 5 • Проблема розвитку у філософії

цивілізація — це період розкриття тих унікальних задатків, які зумовлюють своєрідність духовного світу народів і утворюють відповідний культурно-історичний тип, етапи інтенсивної реалізації його духовних потенцій. Цей період виснажує раз і назавжди життєву силу відповідного культурно-історичного типу і більше не повертається. Отже, цивілізація — це пік поліцентричного утворення, паростки якого мають тенденцію до посту­пового зближення, а ідея єднання у вигляді однієї планетарної, глобальної (вселюдської) цивілізації є продуктивною і в наш час.

У Данилевського виникає питання про прафеномен (первинність) усієї людської цивілізації, яким виступає слов'янський культурно-історичний тип. У Тойнбі цим прафеноменом є «кокон» (лялечка) світової (глобальної, загальнолюдської тощо) цивілізації. Нині це питання розглядається крізь призму співвідношення традиційних цивілізацій з техногенною, яка перма­нентно переростає в постіндустріальну і далі — в інформаційну.

З позицій сучасного розуміння цивілізаційного підходу, як із позицій його традиційного варіанту, історичний процес постає, насамперед, не мо-нолінійною послідовністю, а поліцентричним процесом розвитку та зміни таких культурно-історичних форм, як цивілізації. Лише в межах сучасної версії цивілізаційного підходу кожна з цивілізацій розглядається як нелінійне утворення монадного характеру.

_________________________________________________________________________

Індустріальна цивілізація пов'язана з промисловою революцією XVI-XVII ст. та економічним зростанням. Промислова революція визначає тип техніч­ної цивілізації як індустріальної. Якісна зміна техніки пов'язана не лише з самою технікою, але й із розвитком економіки: нововведення залежали від потреб та інтересів ринку. Багато досліджень свідчать про те, що поча­ток індустріальної цивілізації було покладено розвитком вугільної промис­ловості, яка, у свою чергу, стимулювала розвиток інших галузей виробництва і навіть використання пари: адже і парова машина Д. Уатта працювала на вугіллі. Таким чином, індустріальна цивілізація, що почалася з епохи Нового часу та існує й донині, — це ступінь розвитку суспільства, технологічний базис якого складає техніка, яка повністю заміняє фізичні зусилля людини. Індустрі­альна цивілізація характеризується зміною всього способу життя суспіль­ства: сільського господарства, транспорту, зв'язку, професійних навичок, освіти, виховання і культури людини.

Нині ми говоримо про входження людського суспільства в нову, спільну для всіх народів, єдину постіндустріальну (технотронну, технологічну, інформа­ційну) цивілізацію. Людство йде, з точки зору технічного та технологічного розвитку, в одному напрямі — від «доіндустріальної цивілізації» через «індуст­ріальну цивілізацію» до «постіндустріальної цивілізації». Для сучасної, постіндуст-ріальної цивілізації властива не механічна система машин, а автоматизація виробництва, заснована на мікроелектроніці й інформатиці, новітній інтелек­туальній технології, комп'ютерних системах; ця нова технічна та технологічна база змінює весь спосіб життя суспільства й людини.

375