Розділ 7 • Філософія символічного світу

релігійними є всі колективні явища та вірування, якщо вони носять обов'яз­ковий для всіх членів суспільства характер, і тим самим з'єднують індивіда і сус­пільство, підкорюючи його останньому. Розширено трактуючи релігію, Дюркгейм, власне, ототожнює соціальне та релігійне. Він вважає, що релігія буде існувати вічно. Не може існувати суспільство, яке не відчувало б потреби регулярно оживляти і підкріплювати колективні почуття та ідеї, стверджуючи його єдність та індивідуальність. Е. Дюркгейм вірив у те, що внаслідок цього процесу на зміну релігії істот і богів прийде «релігія людяності».

Представники психології релігії вважають її складовою частиною внутріш­нього емоційно-вольового та духовного життя людини. Американський філо­соф У. Джеймс як найважливішу форму прояву релігії пропонує розглядати «релігійний досвід». Він укорінений у глибинах психіки конкретної людини, властивий для всіх людей, незалежно від їхньої національності та віроспові-дування, але цим досвідом люди володіють по-різному. Одні з них виключно сприйнятливі до присутності у своїй душі божества, виявляють великі здат­ності містично злитися з ним (релігійні генії), інші менш обдаровані такою здатністю (звичайні віруючі), а треті — зовсім глухі, не чують у собі «голос божества» (невіруючі). У. Джеймс висуває концепцію про терапевтичну функ­цію релігії: вона містить певні психологічні механізми, які благотворно діють на людей. Релігія має чудесну владу найнестерпніші страждання людської душі перетворювати в глибоке і міцне щастя.

3. Фрейд погоджується з просвітителями, що релігія детермінована зов­нішніми обставинами, але робить акцент на ірраціональних механізмах фор­мування релігії. У своїх роботах він встановлює зв'язок між релігією та несвідо­мими суб'єктивними враженнями, бажаннями особистості. Виходячи з концепції «несвідомого», в якому міститься колосальна руйнівна сила для суспільства, Фрейд вважає релігію способом захисту індивіда від ворожого йому соціаль­ного начала, яке стримує його агресивні природні інстинкти людини. Подавления інстинктивних прагнень, згідно з Фрейдом, призводить до неврозу. І релігія розглядається Фрейдом як один із різновидів неврозу — колективний невроз. Релігія як форма ілюзорної свідомості відіграє позитивну для індивіда роль, звільняючи його від страждань. Таким чином, Фрейд установлює тісний зв'язок між несвідомими прагненнями та сферою культури.

«Науковий дух, — писав 3. Фрейд, — виробляє певний тип відношень до речей нашого світу, і перед явищами релігії він на деякий час зупиняється, сумнівається, зрештою, переступає і тут через поріг. Цей процес не можна зупинити: чим більше людей залучається до скарбів знання, тим ширше роз­повсюджується відхід від релігійної віри; спершу лише від її застарілих, шо­куючих форм, а потім і від її основоположних засновків».

Учень 3. Фрейда, швейцарський психоаналітик К. Юнг як основу релігії розглядає несвідоме, але не індивідуальне, а колективне несвідоме. Воно є за­гальнолюдським досвідом, характерним для всіх рас і народів, є прихованими слідами пам'яті людського минулого, а також долюдського, тваринного стану, тобто колективне несвідоме є надприродним, надособистісним.

459