Розділ 3 • Соціум

модіють між собою, в результаті чого між ними виникають певні відносини. З часом вони набувають стійкого характеру і саме суспільство постає як сукупність суспільних відносин. Ці відносини багато в чому мають об'єк­тивний характер, оскільки виникають на основі об'єктивних потреб людей та об'єктивних умов їх існування. Вони формуються разом із розвитком умов їхнього життя і діяльності. Не абсолютизуючи визначальної ролі системи суспільних відносин, зауважимо, що в кінцевому рахунку вона прямо чи опосередковано обумовлює зміст і спрямованість діяльності та поведінки людей. Таким чином, системоутворюючими факторами існу­вання і розвитку суспільства є діяльність людей та їх суспільні відносини. Діяльність є основою всього соціального і специфічним способом його існування. Разом із тим будь-яка діяльність опосередковується певними суспільними відносинами.

Об'єктивна сторона суспільного полягає в тому, що діяльність людей та їхні суспільні відносини формують основний зміст їх суспільного буття як реального процесу їхнього суспільного життя. У суспільному бутті виді­ляється об'єктивна сторона — те, що існує поза і незалежно від свідомості та волі людей. До неї належать умови природного середовища, фізіологічні потреби людей, стан матеріального виробництва, соціальної структури і полі­тичної системи суспільства тощо. Для кожного покоління людей це об'єк­тивна даність, в якій відбувається суспільне життя.

Суб'єктивна сторона суспільного буття людей — це їх свідомість і воля. Однак, потрібно зауважити, що до свідомості і волі поняття «буття» засто­совується лише в тому розумінні, що вони є, існують. Свідомість людей як атрибут суспільного життя є, скоріше за все, не безпосереднє сус­пільне буття, а його мислене відображення — ідеальна копія, виражена в поглядах і теоріях людей про явища і процеси суспільного життя.

__________________________________________________________________________

Структуру можна визначити як сукупність стійких соціальних груп і спіль­ностей людей даного суспільного організму, які знаходяться в певному взаємо­зв'язку і взаємодії. Вона містить такі види соціальних спільностей і відносин між ними:

* соціально-класові (класи, соціальні групи, клани, суспільні об'єднання, прошарки);

* соціально-демографічні (молодь, жінки, пенсіонери, студенти, школярі, діти тощо);

* соціально-етнічні (нації, народності, етнічні об'єднання, племена), а також професійні, територіальні та ін.

Поняття «соціальна структура» не слід ототожнювати з класовими відно­синами (соціально-класова структура). Таке ототожнення не зовсім правильне в науковому та евристичному плані, оскільки класові відносини як важлива складова соціальної структури, зовсім не вичерпують всього її багатства і різно­манітності.

283

Систематичний курс філософії

Існує низка філософських концепцій, які приділяють значну увагу дослі­дженню й опису соціальної структури або окремих її аспектів. Дві з них — марксистське вчення про соціально-класову структуру і теорія соціальної стратифікації — виділяються як найбільш розроблені і глобальні. Вони роз­глядають соціальну структуру як найважливішу частину суспільної системи в тісному зв'язку з функціонуванням і розвитком інших її елементів.

Соціально-класова структура знайшла теоретичну розробку в марксист­ській концепції суспільства. Головне питання в ній — це питання про співвід­ношення суспільного буття людей як реального процесу їх суспільного життя та їх суспільної свідомості. Воно є однією з основних методологічних проб­лем соціальної філософії марксизму. Розуміння суспільної свідомості як від­ображення суспільного буття вказує на об'єктивний бік його розвитку і разом із тим на його похідний, вторинний характер. Такий підхід дозволяє пояс­нити розвиток суспільної свідомості з позицій соціального детермінізму. Це озна­чає вказати на об'єктивні і суб'єктивні причини певних проявів суспільної свідомості. Об'єктивні причини вкорінені в умовах суспільного буття лю­дей, суб'єктивні — в особливостях їх мисленої (інтелектуально-раціональ­ної) діяльності.

Принцип соціального детермінізму акцентує увагу на ролі матеріального ви­робництва в розвитку суспільства, якому відводиться першочергове значення. Дійсно, матеріальне виробництво створює необхідні умови матеріального забезпечення функціонування соціальної і духовної сфер життя суспільства. Воно безпосередньо обумовлює розвиток соціальної структури суспільства, тобто існування певних класів, соціальних груп тощо, їх наявність обумов­лена суспільним розподілом праці, а також економічними відносинами влас­ності на засоби виробництва і розподілу матеріальних благ. Це обумовило поділ людей на професійні та соціальні групи за видами діяльності.

Спосіб виробництва матеріальних благ містить виробничі сили і виробничі відносини. Виробничі сили — це насамперед люди з їхніми знаннями, вміннями і навиками до праці, а також засоби виробництва, якими є знаряддя праці, сировина і матеріали, транспорт, будівлі, за допомогою яких здійснюється виробництво. Виробничі відносини утворюються на основі об'єктивних потреб людей і потреб самого виробництва. Ці потреби змушують людей знаходити найбільш раціональні форми виробничої діяльності, щоб ефективніше вико­ристовувати виробничі сили, насамперед знання, вміння виробників, а також можливості засобів виробництва, в тому числі техніки і технології. Від вирі­шення цієї фундаментальної проблеми залежить піднесення виробництва і зростання суспільного багатства, що створює можливості вирішення еконо­мічних, соціальних та інших проблем.

Суспільне виробництво в найширшому розумінні (не лише матеріальне, але й духовне, а також виробництво всіх форм спілкування між людьми і самої людини) не тотожне всьому суспільству. Адже в ньому здійснюється

284