Розділ 3 • Антична філософія

Отже, в іонійській філософії (Мілетська школа і Геракліт) відбувається поєднання філософського та фізичного (природничо-наукового) підходу до пояснення першопричини світу. Представники цієї філософської школи досить чітко здійснюють субстанційний підхід, ототожнюючи, як правило, субстанцію буття з конкретною стихією, явищем природи. Ця стихія певною мірою набуває значення метафори, а в образній формі дає уявлення про першопричину всеіснуючого.

Античну філософію важко уявити також без Піфагора і піфагорійців. Інформацію про них можна отримати з багатьох джерел. Піфагор (6л. 580-500 pp. до н. е.) після довгочасного навчання в Єгипті, Вавілоні, можливо, в Індії засновує в м. Критоні свою школу — Піфагорійський союз, який увій­шов в історію у вигляді величної картини «спільного товариства» як науково-філософської й етико-політичної єдності однодумців.

Спосіб життя піфагорійців мав світоглядні основи — він брав початок в уявленні про космос як впорядковане та симетричне ціле, краса якого доступна лише тим, хто веде правильний спосіб життя.

__________________________________________________________

Цікавим є спосіб життя, який сповідували піфагорійці. Він спирався на ієрархію цінностей. На перше місце ставилося прекрасне та благоприс­тойне, на друге — вигідне і корисне, на третє — приємне. Наука належала до прекрасного та благопристойного. До союзу приймалися жінки й чоло­віки, які витримали багатолітню перевірку своїх розумових і моральних якостей. Власність була загальною. У школі було два ступені. Акусматики (послушники) засвоювали знання догматично, звідси походить легенда, що в школі Піфагора учень повинен перші п'ять років мовчати. Другий ступінь — математичний — вчені, які займалися обгрунтуванням склад­них проблем. Піфагорійський союз був закритою організацією, а його вчення таємним. Розповідають, що сам Піфагор викладав основи свого вчення за ширмою, щоб учні лише чули його голос, а самого не могли бачити.

__________________________________________________________

У цьому магіко-міфологічному контексті вимальовується теза Піфагора про те, що «наймудріше — число», воно володіє всіма речами, в тому числі мо­ральними і духовними якостями. Душа — гармонія, що є числовим відношенням. «Число володіє речами» — такий висновок Піфагора.

Піфагор відомий як творець «теореми Піфагора», він став на шлях перетво­рення математики емпіричної на математику теоретичну. Він надав геометрії форми вільної науки, досліджував теореми з інтелектуальної точки зору. У космогонії Піфагор — один із перших геоцентристів, який вчив про «гармо­нію сфер». Й®му приписується конструювання слова «філософ».

Важливим кроком у розвитку ранньогрецької філософії був творчий здо­буток Елейської школи Ксенофана, Парменіда, Зенона. Заслуга елеатів у роз­витку категорій, у тому числі категорії субстанції. У іонійців субстанція ще

53