Розділ 2 • Філософія Стародавнього Сходу: Індія і Китай

навчальний тренінг

Основні терміни і поняття

Дао, конфуціанство, даосизм, інь, янь, жень, порядок, моїзм, легізм, обов'язок, ритуал, етикет, дарма, сансара, локаята-чарвака, Веди, Упа­нішади, карма, нірвана, індуїзм, санкх'я, йога, міманса, веданта, вай-шешика.

Контрольні запитання і завдання

1. Визначте основні риси ведичного світогляду.

2. Охарактеризуйте сутність вчення джайнізму.

3. У чому полягає світоглядне значення поняття «карми» і «сансари»?

4. Який моральний зміст філософії буддизму?

5. Визначте основні принципи духовного удосконалення в давньоіндійській філософії.

6. Розкрийте відмінність уявлень про дао в конфуціанстві та даосизмі.

7. Охарактеризуйте значення понять «інь» і «янь» у світогляді китайських мудреців.

8. У чому полягає основне призначення філософії Конфуція?

9. Визначте основні положення маоїзму.

10. У чому полягає сенс традиціоналізму, властивий китайській філософії і культурі?

Рекомендована література

1. Бог — человек — общество в традиционных культурах Востока. — М., 1993.

2. Дао и даосизм в Китае. — М., 1972.

3. Датта Д., Чаттерджи С. Введение в индийскую философию. — М., 1994.

4. Древнеиндийская философия: начальный период. — М., 1972.

5. Индийская философия: В 2-х т. — М., 1993.

6. История китайской философии. — М., 1989.

7. Конфуций. Уроки мудрости. — М.; X., 2002.

8. Лукьянов А.Е. Становление философии на Востоке (Древний Китай и Ин­дия). — М., 1989.

9. Cmenaneц M. Восточная философия: Вводный курс. — М., 1997.

10. Шуцкий Ю.К. Китайская классическая «Книга перемен». — М., 1993.

49

Історія філософії

Розділ 3 .

Антична філософія

3.1. Досократики. Формування давньогрецької філософії

3.2. Класичний період розвитку античної філософії.

3.3. Філософія еллінізму і Давнього Риму.

50

Розділ 3 • Антична філософія

«Не існує ні минулого, ні майбутнього, адже минуле вже не існує, майбутнє ще не існує».

Парменід

3.1.Досократики. Формування давньогрецької філософії

Становлення античної філософії було підготовлено давньогрецькою міфологією. В епосах Гомера «Іліада» і «Одісея» розглянута космологія, антро­пологія, соціантропоморфізм, поліанімізм, проблема першопричини. Важливу роль у формуванні античної філософії відіграла творчість Гесіода. У поемі «Теого­нія», яка є прикладом релігійно-міфологічного світогляду, він ставить низку запитань, зокрема соціальних. Історична концепція Гесіода знайшла відоб­раження в легенді про п'ять поколінь людей: золоте, срібне, бронзове, героїчне та залізне. Розсудлива міфологія Гесіода впритул підходить до філософії. Світ богів у гесіодівському епосі систематизований, їх роль зводиться до пев­ної функції, а місця чітко визначені на теологічній шкалі.

У Гомера та Гесіода, таким чином, основне питання філософії — співвід­ношення світу і людей — виступає у звичайній для міфології формі питання про стосунки між людьми та різноманітними явищами природи і суспільства, що уособлюють богів.

Давньогрецька філософія починається з «семи мудреців». Саме Фалес пе-реніс ту форму загальності, досягнуту в «житейській мудрості», на світогляд. Як філософ Фалес виступав із позицій стихійної натурфілософії. Першопри­чиною, на його думку, є вода (філософське переосмислення Океану). На ній пла­ває земля — в цій формі Фалес уявляє субстанційність води, яка буквально перебуває під усім (на ній все плаває). Але це не просто вода, а вода «розумна», божественна. У теорії пізнання Фалес все зводить до єдиної основи, оскільки розмаїття не є показником розумної думки.

Анаксімандр (бл. 610-546 pp. до н. е.), учень Фалеса, розширив поняття початку всього існуючого до першопричини, субстанції, того, що лежить в основі всього. Таке начало Анаксімандр знайшов в апейроні. Апейрон — це щось нескінченне, безмірне, безмежне. Він вічний і невизначений, оскільки внут­рішньо безкрайній. Апейрон не тільки субстанційний, але й генетичний поча­ток космосу. З нього не лише складається все у своїй основі, але й виникає. Апейрон і для себе все виробляє сам. Перебуваючи в обертовому русі, він ви­діляє протилежності — вологе і сухе, холодне і тепле тощо.

У поглядах Анаксімандра чітко прослідковуються ідеї розвитку світу, вира­жені у вченні про вічність апейрону, виділення ним протилежностей, ство-

51