Контрольні запитання і завдання

1. У чому полягає смисл цивілізаційного розвитку?

2. Розкрийте зміст тотожності та відмінності понять «культура» і «цивілізація».

3. Коли виник термін «цивілізація»? Хто його автор?

4. Що спільного та відмінного між поняттями «цивілізація» та «культура»?

5. У чому сутність моноцентризму і поліцентризму?

6. Якими є особливості «нелінійного» розуміння цивілізаційного розвитку?

7. Як співвідносяться формаційний і цивілізаційний підходи до історичного процесу?

8. Яким є критерій цивілізаційного розвитку?

9. Чи суперечать досягнення цивілізації духовному розвитку особистості?

10. Охарактеризуйте сутність сучасного цивілізаційного розвитку.

Першоджерела

1. Данилевский Н.Я. Россия и Европа. — М., 1991.

2. Риккерт Г, Философия жизни. — К., 1998.

3. Тойнбі Дж. Дослідження історії. — К., 1995.

4. Шпенглер О. Закат Европы: В 2 т. — М., 1998.

5. Ясперс К. Смысл и назначение истории. — М., 1991.

Рекомендована література

1. Андреев Ю. Цена свободы и гармонии. — СПб., 1997.

2. Гошовський М.М., Кучерявий І.Т. Ідея прогресу в соціальній філософії. — К., 1993.

3. Жекин Г.В. Соціальна філософія історії. — К., 1996.

4. Кузьменко В.Л., Романчук O.K. На порозі надцивілізації (роздуми про май­бутнє). — Львів, 1991.

5. Научное предвидение общественных процессов. — К., 1990.

377

СИСТЕМАТИЧНИЙ КУРС ФІЛОСОФІЇ

Розділ 6 .

ЕПІСТЕМОЛОГІЯ

6.1. Сутність науки.

6.2. Типологія наукового знання.

6.3. Побудова науки.

6.4. Наука і філософія: стратегії взаємодії.

6.5. Ідеали науки.

378

РОЗДІЛ 6. Епістемологія.

6.1.Сутність науки

«Навіть якби наука сама собою не приносила ніякої практичної ко­ристі, то й тоді не можна було б назвати її непотрібною, тільки б вона удосконалювала розум і наво­дила в ньому лад».

Ф. Бекон

Наука — це діяльність людини з вироблення, систематизації та пере­вірки набутих знань. Для того, щоб вирішити постійно виникаючі проблеми і складні завдання, людині потрібні глибокі та змістовні знання, їх пошук і систематизація є найближчою метою будь-якої наукової діяльності. Отримані знання дозволяють з'ясувати та зрозуміти процеси, що вивчаються, здійснити передбачення на майбутнє і запропонувати відповідні практичні дії. Наука в її сучасному розумінні є принципово новим фактором в історії людства, хоча виникла в той же час, що й філософія.

У сучасну епоху наукова думка перетворилася на планетарне явище. Вплив науки на навколишній світ і суспільство настільки грандіозний, а при­кладне значення проникнення науки і техніки в глибинні основи буття природи та життя людини настільки вражають, що життя соціуму сьогодні без науки неможливе. Повністю стала очевидною універсальність, багатогранність і про­никливість впливу науки на існування людини в суспільстві і світі. Як соціальний інститут суспільства, наука має свою історію становлення і перетворення на суверенну сферу людського життя.

Наука зароджується в давні часи, коли починається усвідомлений розви­ток людини. На перших етапах свого існування вона невіддільна від філософії. Однак у IV ст. до н. е. Арістотель поставив завдання формування філософії як науки, оскільки вона вивчає кінцеві причини та мудрість — основи люд­ського існування.

Організація науки, динаміка сама собою, змінюється в історії. Найбільш архаїчний (разом із тим «недосконалий») тип наукових об'єднань — майстерня, школа, які втілюють різні види ціннісних установок: від «роби, як я» — пере­дача та закріплення творчої манери вчителя; через «роби, як вони» — залу­чення до класичних зразків; до «роби, як можеш» — простір самореалізації, свобода пошуку. Такі платонівська Академія, арістотелівський Лікей, Пізанська, Сієнська школи живопису тощо.

Із кінця XII ст. організація науки вступає в новий етап — фазу вищої школи. Заснування першого в Європі Болонського університету надало вагомого імпульсу якісній перебудові дослідження й освіти, що посприяло створенню Паризького, Оксфордського, Кембріджського та інших університетів.

379