Систематичний курс філософії

цивілізація починається зі встановлення людиною правил людського життя і поведінки. Цивілізована людина — це людина, яка іншій людині не зав­дасть неприємностей, вона її обов'язково прийме до своїх розрахунків. Цивілізована людина ввічлива, тактична, люб'язна, уважна, освічена, пова­жає в іншому індивіді людину. Культуру Кант пов'язує з моральним катего­ричним імперативом, який володіє практичною силою і визначає людські дії не загальноприйнятими нормами, орієнтованими насамперед на розум, а моральними основами самої людини, її совістю.

Такий підхід Канта до розгляду проблеми культури та цивілізації цікавий і актуальний. Нині в суспільстві втрата цивілізованості в поведінці, спіл­куванні людей сформувала проблему культури та цивілізації.

______________________________________________________________________

Починаючи з другої половини XX cm. множинний підхід до цивілізаційної проб­лематики поступово стає домінуючим. Розширюється спектр вживання семан­тичних значень слова «цивілізація». Зокрема, у філософській, історичній й філософсько-історичній літературі України та інших країн протягом останніх п'ятнадцяти років з'явилися такі терміни, як «антична цивілізація», «прото-індійська цивілізація», «перші цивілізації», «римська цивілізація», «шумеро-вавилонська цивілізація», «африканські цивілізації», «глобальна цивілізація», «локальні цивілізації», «космогенні цивілізації», «християнська цивілізація», «буддійська цивілізація», «мусульманська цивілізація», «буржуазна цивіліза­ція», «соціалістична цивілізація», «європейська цивілізація», «доіндустріальні цивілізації», «індустріальні цивілізації», «постіндустріальні цивілізації», «тради­ційні цивілізації», «техногенна цивілізація» та ін. Усе це свідчить, що категорія «цивілізація» нині є одним із найважливіших актуалітетів філософсько-соціо­логічних досліджень.

Під цивілізацією слід розуміти, з одного боку, рівень розвитку культури та суспільства загалом, а з іншого — спосіб засвоєння культурних цінностей (мате­ріальних і духовних), який визначає все соціальне життя, його специфіку, що дозволяє судити про нього як про певну цивілізацію. Це немовби дві суттєві озна­ки цивілізації, які дають змогу підкреслити її відмінність від культури.

Перша ознака — цивілізація як рівень розвитку культури та суспільства — найбільше вивчений в етнографічній, історичній, соціологічній та філософ­ській літературі. Під час дослідження цієї ознаки найчастіше відбувалося ото­тожнення культури з цивілізацією. Наприклад, Е. Тейлор у своїх дослідженнях так і писав: «культура і цивілізація». Проте він сам глибоко та всебічно показав, що первісна культура (наприклад, виникнення ріжучих, колючих та інших знарядь) свідчила про те, що всі племена не лише схожі одне на одне, але й різняться між собою. Розвиток знарядь праці, їх удосконалення визначає специфічні сторони життя цих племен (наприклад, побут). Тейлор доходить висновку, що цивілізація містить рівень розвитку матеріальної і духовної культури, а також саму суспільну структуру (соціально-демографічну, соціально-класову, соціально-професійну, організаційно-технічну тощо), що відображає весь механізм існування і розвитку людської діяльності.

364