Систематичний курс філософії

лим способом, оскільки її бачення скуте конкретними економічними формами. Вона хотіла б бачити світ таким, як він є, а дивиться на нього крізь «темні окуляри», стилізуючи на свій кшталт. Це незаконне використання категорій економічної науки для пояснення влаштування світу складає сутність еконо­мічного матеріалізму, який є «філософською манією величі, що розвинулася з полі­тичної економи» (С.М. Булгаков). Скована обмеженим горизонтом мислення, економічна наука сама собою не може самостійно створити та підтвердити свої методологічні передумови, їх встановлює лише філософський аналіз, а потім вони вже переносяться в науку.

_______________________________________________________

Важливий внесок у розвиток економічної думки здійснив Г.В.Ф. Гегель. У «Філософії права» він показує громадянське суспільство як сферу економічних інтересів і відношень. У структурі громадянського суспільства, на думку Гегеля, головна роль належить праву кожної людини бути юри­дичною особою, мати право на присвоєння речей, володіння власністю. Свободу приватної власності він вважав вищим проявом розумності суспіль­них відношень.

Мислитель розробляє проблему власності як блага: зовнішні блага — майно, капітал, предмети побуту, засоби виробництва, нерухомість. Внут­рішні блага — релігійні вірування, моральність, честь, свобода волі.

Г.В.Ф. Гегель здійснив глибокий аналіз праці, яка виступає як умова й основа формування людини як діяльної істоти. Працюючи, людина, роз-предмечуючи навколишній світ, тим самим здійснює власний самовираз і самоствердження. У комбінації факторів виробництва пріоритетна роль належить живій праці, яка має творчий потенціал. Завдяки праці засоби виробництва можуть брати участь в освоєнні природного світу та роз­витку суспільного життя.

Проблему потреб Гегель розглядає в контексті свого розуміння людини як активної істоти. Потреба — суперечлива, і лише в процесі діяльності, при взаємодії суб'єкта й об'єкта відбувається вирішення цієї суперечності. Поява нових потреб і засобів їх задоволення пов'язана з розподілом праці та розвитком суспільства.

Німецький філософ розробляє також головні положення теорії трудо­вої вартості, показує її історичний зміст. Необхідно, вважає він, розділяти економічний зміст товарно-грошових відносин і їх правової інтерпретації. Велика увага приділяється природі та сутності вартості, ціни і грошей. Підкрес­люється особлива роль грошей в суспільстві, в якому все виробляється для обміну. Гегель виходить з їх товарної природи, але вказує, що гроші не можуть бути використані як звичайний товар. Гроші — загальний товар.

Філософ захищає положення про необхідність постійного та суворо приборкування ринкових сил, гра яких призводить до культу речей як товарів, а отже, і грошей. Він вважає, що в питаннях грошового обігу потрі­бен державний контроль. Загалом Г. Гегель запропонував багатоплановий аналіз суспільства з включенням економічних проблем.

510

Розділ 9 • Філософія економіки

Якщо філософія, легко обминаючи відразу багато проміжних ланок, через свою природу підходить до постановки та вирішення головного пи­тання філософії економіки — про остаточну, загальну форму господарства, то економічна наука зі свого боку, підходить до нього з великими труднощами, їй звичніше діяти індуктивно. Загальна форма може виникнути тут лише як підсумок послідовної переробки великого емпіричного матеріалу, який охоп­лює, до того ж, всю історію науки. А це може зробити лише філософія.

Необхідність філософського аналізу економіки обумовлена і тим, що ми маємо справу не з її однозначним поняттям, а зі «світом економіки». Традицій­ний образ однорідної економіки руйнується такими фрагментами економіки, як домашня економіка, державна економіка, адміністративні інститути, трудові відносини тощо. Розмаїття економік стало ледве не загальним пунктом опису сучасних реальностей. Нині є загальновизнаним фактом те, що економічна реальність не виводиться з якоїсь однієї основи. Це відображається в укорі-неності таких понять, як «змішана економіка", «багатоукладна економіка», «соці­альне ринкове господарство» тощо. Усі вони вироблені спеціально для теоре­тичного виразу ідеї різнообґрунтованості сучасної економіки — узгодже­ності в ній ринкових і неринкових елементів, економічних і неекономічних. Багатовимірність економіки впритул підводить економічну думку до необхід­ності синтезу різних основ і вироблення для цього найбільш узагальнених, фундаментальних понять, за допомогою яких вона може оглядати всі прояви економічного розмаїття життя.

З цього зрозуміло, що передумови політичної економії (як науки, що пре­тендує на світоглядне обґрунтування системи господарювання) виділяються в самостійну філософську систему — філософію господарства. Остання нале­жить до філософії і лише частково «обслуговує» політичну економію, яка займається «феноменологією» господарства. Філософія економіки йде значно далі й глибше — до основ господарювання, які пов'язуються із загальною кар­тиною світу, звлучаючись тим самим у світогляд.

Для того, щоб сприймати навколишню дійсність економічно, необхідно і саму економіку уявити в її універсальній, загальній формі. Остаточний пункт універ­салізації економічної форми — економіка, яка ввібрала в себе увесь світ; світ взятий як економіка. Тотожна дійсності економіка і є досконалою формою еко­номіки, тому первинним для мислення цієї форми є образ дійсності загалом, її пограничних основ. А потім до нього підлаштовується економічний «факт».

Роль філософії полягає в тому, що вона зазначає межу, до якої рухається економічне мислення — співпадання економіки зі світом. Дійсна універсальність економіки — її буття у світі, нескінченність її зв'язків зі світом. Однак, еконо­мічна теорія не може просто взяти філософське поняття економічної загаль-ності готовим. У цьому випадку вона перетворилася б на різновид філософії. Звичайно, між філософією і науковим мисленням не існує певної раз і назав­жди встановленої неперехідної межі. Економічна думка про остаточну для себе загальність вже є філософічною і наближається до того образу еконо-

511