Систематичний курс філософії

потомства, соплемінників (колективні форми турботи про дітей, жінок тощо). Якщо це так, то контур соціальності прямолінійно не виводиться ні з его­їзму, ні з альтруїзму. Становлення соціальності пов'язано з логікою взаємо­дії групового цілого — спільності.

Людина — істота общинна, колективна, усуспільнена, поза цим вона знахо­диться лише у природному стані. Соціальність стоїть біля витоків зовсім особ­ливого модусу буття — колективно вироблюваної духовно-поведінкової формації, яка обумовлює взаємостворення особами одна одної. До остан­­­ньо­го належить цілком конкретний потенціал свідомості — здат­ність на основі групових понять будувати схеми потрібного майбутнього. Ці схеми безпо­се­редньо обслуговуються відтворювальним процесом, який розпадається на матеріально-виробничий — господарське життєзабезпечення; кровно-родин­ний — демографічне життєзабезпечення; духовний — ідеально-ціннісна канва, культово-символічне, регламентаційне життєзабезпечення.

__________________________________________________________________________

Для Г. Лейбніца несвідоме — нижча форма духовної діяльності. Він вва­жав, що всі явища свідомості виникають у несвідомому житті. У розумі немає нічого, що вже не знаходилось у вигляді уявлень у темній душі. /. Кант пов'я­зував несвідоме з чуттєвим пізнанням, з інтуїцією. Воно — темні уявлення в людині, кількість яких безмежна.

Представники ірраціоналізму розвивали ідею несвідомого як глибинного джерела насамперед художньої творчості. В А. Шопергауера несвідоме — це воля в природі, джерело життя, стихійне життєве начало, яке протистоїть безпорадній свідомості. Прибічник панпсихізму Е. Гартман визнає основою всього сущого несвідоме духовне начало, яке утворює абсолютну єдність волі та ідеї. Поняття несвідомого в Гартмана біологізоване, трактується як «життєва сила», що виявляється в інстинкті, почуттях, характері, моралі тощо, і в підсумку веде до відкриттів у науці, спрямовує всесвітньо-історичний процес. Несві­доме непомітно керує людським розумом.

Найбільш фундаментально проблему несвідомого вивчав видатний пси­холог і мислитель 3. Фрейд. Процес розвитку свідомості Фрейд пов'язував у першу чергу з психічною енергією лібідо — головного джерела всієї пси­хіки. Але вільне вираження лібідо (сексуального прагнення) пригнічується сус­пільством, обмежується різного роду табу.

Заборонені бажання, приховані мотиви вчинків, злочинні дії — все те, що не може бути відкрите перед людьми, витісняється у сферу несвідомого, але продовжує жити в психіці людини, впливаючи на вчинки та настрої осо­бистості. Однак, енергія лібідо не може постійно нагромаджуватись і не зна­ходити виходу* Вона перетворюється в розрядку, здійснюється в дозволених формах: спорт, робота, творчість. Відбувається сублімація лібідо. А якщо енергія не знаходить таких способів розрядки, то виникає ймовірність пси­хічних захворювань, зламу психіки. За Фрейдом, несвідоме — це кінь, розум - вершник. Одне з головних понять психоаналізу — раціоналізація, воно озна-

246