Систематичний курс філософії

навчальний тренінг

Основні терміни і поняття

Глобалізація, футурологія, структурні зміни, соціальний прогноз, перс­пективи цивілізації, криза сучасної філософії, «виклик глобалізації», гло-балізм, глобальна економіка, культурна глобалізація, глобалізація інфор­мації, політична глобалізація, глобальний світ.

Контрольні запитання і завдання

1. Визначте характер і сутність сучасної глобалізації.

2. Що таке футурологія і яке її місце в системі філософського знання?

3. Що є центральним пунктом перетворень у логіці сучасної філософії?

4. Які сфери нових філософських осмислень виникли нині у взаємозв'язку з конкретними сучасними науковими знаннями?

5. Назвіть основні тенденції трансформації філософії в сучасну епоху.

6. Охарактеризуйте сутність майбутнього як філософської проблеми.

7. Що таке наукове передбачення та яка в ньому роль філософського мис­лення?

8. Чим відрізняється проблематика сучасної філософії від попередніх сис­темних побудов ?

9. У чому полягає тотожність філософії та свободи — у минулому та в перс­пективі?

10. Визначте основні риси філософії майбутнього.

Першоджерела

1. Маритен Ж. Философ в мире. — М., 1994.

2. Тейяр де Шарден П. Феномен человека. — М., 1999.

3. Франкл В. Человек в поисках смысла. — М., 1990.

4. Ясперс К. Смысл и назначение истории. — М., 1991.

560

Розділ 11 • Перспективи філософії в умовах глобалізації Рекомендована література

1. Александров И. Космический феномен человека. — М., 1999.

2. Карпенко А.С. Фатализм и случайность будущего. — М., 1990.

3. Мильнер-Иринин Я. Этика, или Принципы истинной человечности. — М. 1999.

4. Научное предвидение общественных процессов. — К., 1990.

5. Никитин Е. Феномен человеческого самоутверждения. — СПб., 2000.

6. Ракитов А.И. Философия компьютерной революции. — М., 1991.

561

Філософія: історичний і систематичний курс

Словник філософських термінів

562

Словник філософських термінів

А

Аналогія (грец. апаlоgіа — відповідність, подібність, схожість) — умовивід, у якому на основі схожості предметів за одними ознаками робиться висновок про можливу схожість цих предметів за іншими ознаками.

Анамнезис (грец. anamnesis — пригадування) — термін платонівської філосо­фії, який означає стан людської душі, що згадує про цей світ бачене нею у світі потойбічному.

Анімізм (лат. апіта, animus — душа, дух) — віра в існування душі як надпри­родного носія життя людини.

Антагонізм (грец. antagonisma — суперечка, боротьба) — одна з форм супе­речностей, яка характеризується гострою непримиренною боротьбою воро­гуючих сил, тенденцій.

Антиклерикалізм (лат. апtu... — проти і лат. — crecicalis — церковний) — система поглядів і суспільні рухи, спрямовані проти намагань церкви підпорядкувати собі економічне, політичне та духовне життя суспільства.

Антиномія (грец. antunomia — суперечність у законі) — суперечність між двома твердженнями, кожне з яких однаково логічно доведене в цій системі.

Антитеза (грец. antithesis — протиставлення, суперечність) — 1) у логіці — судження, що суперечить тезі. Антитеза є необхідною складовою непрямого доведення; 2) у філософії Г.В.Ф. Гегеля — другий із трьох студентів тріади.

Антропогенез (від. грец. антропос — людина та генезис — походження) — про­цес історико-еволюційного виникнення та розвитку людини як суспільної іс­тоти, діалектично нерозривно пов'язаний із формуванням і розвитком її пер­вісної трудової діяльності, свідомості, мови.

Антеїзм — світоглядно-ментальна риса української філософії. Термін похо­дить від давньогрецького міфічного персонажа Антея, який черпав свою життєву силу в постійному зв'язку з матір'ю-землею.

Антропологізм (грец. антропос — людина і логізм — судження) — зведення всіх явищ суспільного життя до властивостей людської природи. Термін «антро­пологізм» запровадив Л. Фейєрбах.

Антропоморфізм (грец. антропос — людина і morphe — вигляд, форма) — на­ділення предметів природи, небесних тіл, тварин, а також надприродних істот (духів, богів) зовнішністю та фізичними властивостями людини.

Антропоцентризм (грец. антропос — людина і лат. centrum — осередок, центр) — принцип деяких релігійно-ідеалістичних учень, за яким людина нібито є центром Всесвіту та найвищою метою всіх подій, що відбуваються у світі.

Апологетика — (грец. apologetikos — захисний, виправданий) — галузь хрис­тиянського богослов'я, що обґрунтовує віровчення християнства.

563