Розділ 3 • Соціум

деяких цінностей, на основі яких виробляється конкретна програма дій. Вихідні цінності можуть сприйматися некритично, а отже, ірраціонально, сама ж програма дій має наскрізну раціональну природу; цілераціональна дія характеризується ясністю усвідомлення діючим суб'єктом своєї мети, досяг­нення якої здійснюється знову ж таки за чіткою, раціонально осмисленою програмою. Таким чином, послідовність: афективна дія — традиційна дія — ціннісно-раціональна дія — цілераціональна дія характеризується зростан­ням моментів раціональності. Найбільш раціональна модель поведінки — цілераціональність, з якої проектується цілепокладання.

Аналіз соціального дає можливість визначити предмет соціальної філосо­фа. Ним е суспільство у взаємодії всіх його сторін, тобто як цілісна соціальна система, а також закони його функціонування та розвитку. Це означає, що соціальна філософія розглядає і пояснює різні суспільні явища і процеси на макрорівні, тобто на рівні всього суспільства як соціальної системи, що само-розвивається і самовідтворюється. її насамперед цікавлять не стільки специ­фічні особливості, наприклад, економічні, політичні або ж духовні явища (це головним чином предмет вивчення інших наук), скільки їх місце в цілісній структурі суспільства і та роль, яку вони відіграють в його існуванні та розвитку.

Соціальна філософія розглядає також взаємодію різних суспільств. У цьому разі її предметом є історичний процес загалом, взаємодія об'єктивних і суб'єктивних сторін його розвитку.

Увагу соціальної філософії не може не привертати практична діяльність людей та їхні суспільні стосунки. Адже саме в процесі виробничо-економіч­ної, духовної, соціально-політичної, наукової, моральної, естетичної діяльності люди вступають у виробничі, сімейно-побутові, політичні та інші стосунки, які у своїй сукупності створюють структуру суспільства. У рамках суспіль­них відносин людей реалізуються всі види їхньої практичної діяльності, ство­рюються державні, економічні, моральні та інші соціальні інститути, розви­ваються всі сторони культури суспільства.

Різні види діяльності людей та їх суспільних взаємин становлять розвиток суспільства. Вони являють собою вихідні начала й основні фактори станов­лення, функціонування та розвитку будь-якого суспільства. Саме тому вони є предметом уваги і вивчення соціальної філософії.

3.3.Суспільство і його структура

Суспільство виступає як сукупність Індивідів, які взаємодіють, пере­буваючи в певних зв'язках і відношеннях. Для будь-якого суспільства харак­терною є впорядкованість, котра виникає внаслідок того, що деякі цінності стають загальними для певних груп людей. Такі цінності стають визна-

281

Систематичний курс філософії

чальними моментами у впорядкованості суспільного цілого, його структури. Структура суспільства викликана існуючими відмінностями між людьми — фізіологічними, психологічними, генетичними та іншими природними особ­ливостями, які можна назвати природною диференціацією. Але основою аналізу соціальної структури є соціальна нерівність, яка породжується насамперед соціальною диференціацією.

Соціальна диференціація — це відмінності між людьми, зумовлені соціаль­ними факторами: суспільним розподілом праці (праця управлінська і вико­навча, розумова і фізична), устроєм життя (міським чи сільським), родом за­нять (землеробство, скотарство, ремесло, промисловість, торгівля) та ін.

Існування соціальної диференціації і соціальної нерівності можна пояс­нити по-різному. Наприклад, функціоналізм виводить соціальну нерівність із відмінності соціальних функцій, які виконують різні соціальні групи в сус­пільстві. Функціонування і розвиток суспільства як системи можливі лише завдяки розподілу праці. Одні групи людей займаються переважно вироб­ництвом матеріальних продуктів, інші — духовних благ, управлінням і орга­нізацією в різних сферах суспільного життя, ще інші захищають суспільство тощо. Деякі з цих функцій більш важливі для успішного існування та еволю­ції суспільства, звідси ієрархія соціальних груп і класів. Можна пояснити со­ціальну нерівність як нерівність соціальних статусів, які залежать від здіб­ностей (вміння, знання, навики, компетентність) і можливостей (походження, власність, влада) людини.

Соціальна диференціація — необхідний аспект кожного цивілізованого сус­пільства. Вона виявляється у всіх сферах суспільного буття. Нерівність є важливою умовою організації соціального життя. У сім'ї нерівність досвіду, знань, навиків між батьками і дітьми сприяє пріоритету в розпорядженні матеріальними, фінансовими засобами, але також обумовлює необхідність допомоги в соціалізації з боку старших членів сім'ї. Розподіл на керівників і виконавців існує на кожному підприємстві. Поява лідера в будь-якій со­ціальній групі, незалежно від її розміру (колектив, етнос, клас), призводить до надання йому особливих повноважень і привілеїв. Це сприяє легітимації соціальної групи, її стійкості. Тенденція до закріплення і збереження соціальної нерівності простежується в діяльності соціальних інститутів і організацій, а також у функціонуванні і розвитку суспільства загалом. Отже, суспільство складається з досить різних за статусом, функціями, правами та обов'язками соціальних груп і спільностей.

__________________________________________________________________________

Суспільство можна визначити також як самоорганізовану систему по­ведінки і взаємин людей між собою і природою: адже суспільство з самого початку вписано в контекст взаємостосунків не з усім Космосом, а безпо­середньо з тією територією, на якій розташоване те чи інше конкретне суспільство. Воно є насамперед спільним життям людей, які активно взає-

282