Розділ 2 • Гносеологія

Інтенсивне трактування суб'єкта синтезує сильні сторони охарактери­зованих підходів. Антропологізм відкидає ідею фізико-фізіологічної органі­зованості суб'єкта (натуральна опосередкованість духовної діяльності), що дозволяє реалізувати природно-історичне розуміння пізнавальних феноме­нів (генетичний ланцюг — інстинкти — рефлекси — мотивована поведінка на базі ідеальних передбачень). Трансценденталізм відкриває ідею надінди -відуальності, імперсональності, надособистісності суб'єкта. «Власне мисле-ний» пласт виноситься за рамки емпіричної людини. Гносеологія визнає позабіологізованість, позачасовість, самототожність суб'єкта. Еволюціонізм відкидає ідею соціальності будь-якого знання, його передачі, розширення, вдосконалення. Суб'єкт як індивід здобуває самість (самосвідомість), стаючи особистістю в процесі соціалізації, підключення до активів культури.

Об'єкт. У найбільш широкому гносеологічному значенні під об'єктом як компонентом об'єктивної дійсності розуміється будь-яка існуюча поза свідомістю і незалежно від неї даність, на яку спрямована пізнавально-пере-творювальна активність суб'єкта. Об'єкт як відмінна від суб'єкта, незалежна від нього, самодостатня реальність є матерія, мета та підсумок пізнання. Як єди­ний універсум об'єкт є невиявленою для суб'єкта об'єктивністю. Розуміння цього стимулює введення об'єкта у зміст олюдненої онтології, «буття для нас», що окреслює горизонти пізнавального досвіду. Будь-які зміни характеру, спрямованості та масштабів суб'єктивного прямо пропорційно трансформують відповідні параметри об'єктивного: чим солідніше перше, тим значиміше друге. Сказане приводить до формули: «Без суб'єкта немає об'єкта», яка виражає ідею залежності реальної основи відношення суб'єкта до об'єктивного середовища від фактора діяльності.

Світ підходить до межі, коли предметно втілене знання перетворює біо­сферу на ноосферу, компонент людської еволюції. Перед лицем такої онтології протиставлення «буття в собі» «буттю для нас» (суб'єкта і об'єкта) багато в чому втрачає сенс. Тому що важливий не світ (об'єкт) сам по собі, а проект світу, тому що цікавим є не те, що існує в бутті безвідносно до людини, а те, що потрібно людині, яка існує в бутті, об'єктивний тип рефлексії руйнується. Натуралістична ідеологія природознавства поступається місцем активній ідео­логії природотворчості. Відправним пунктом стає перспективність сущого, яке культивується, конструюється.

У зв'язку з тим, що дійсність подається як об'єкт людського самовиявлення, на перший план висуваються її ціннісно-цільові якості, а саме наскільки вона за­безпечує вищі цілі та цінності людства, пов'язані з виживанням, продовженням роду, творенням історії. Отже, проектність буття координує діяльність із цін­нісною свідомістю: істина зіставляється з цінністю, гносеологія з аксіо­логією. Це збагачує новим звучанням вічну гносеологічну тему «об'єкт» пізнання.

259