Розділ 3 • Антична філософія

Найбільш здібні можуть навчатися діалектиці, але після оволодіння нею вони стають філософами-правителями. Освіта і виховання мають важливе значення для навчання доброчинності, яка є основою справедливості як найвищого блага. Несправедливість — зло, що належить до таких типів дер­жавного устрою: тімократії (влади честолюбців); олігархії (влади багатих); тиранії (влада сваволі); демократії (влада анархії). Ідеальна держава по­винна позбавити громадян несправедливості.

__________________________________________________________

Досягнуте істинне знання є умовою моральних вчинків. Цим знанням во­лодіє душа, яка складається з трьох частин: розумна, вольова, чуттєва. Розумна частина — основа мудрості; вольова — основа мужності; чуттєва — основа міри і добробуту. Гармонійне поєднання всіх трьох частин душі під керуванням розуму приводить до справедливого влаштування держави та суспільства.

Вершиною давньогрецької філософії, її систематизації є Арістотель (384-322 pp.до н. е.). Сімнадцятирічний Арістотель стає слухачем Академії Пла­тона, де він провів двадцять років. Платон високо оцінив геніального юнака, як і Арістотель — Платона. Утім, він зумів побачити недосконалі сторони платонівського вчення, що в майбутньому дозволило йому сказати: «Платон мені друг, але істина дорожча».

Після смерті Платона Арістотель довгий час мандрує і вже п'ятдесятиріч­ним повертається до Афін, де відкриває свою філософську школу — Лікей (звідси —ліцей) — (названа так тому, що знаходилась поряд із храмом Аполона Лікейського).

Арістотелю належить заслуга першого розподілу наук, виділення для кожної з них спеціальних галузей досліджень, встановлення різниці між теоретичними, практичними і творчими науками. Отже, теоретичні: метафізика — вивчає першопричини всіх речей, усього суттєвого; фізика — вивчає стан тіл і визна­чення «матерії», математика — вивчає абстрактні властивості реальних речей. Практичні: етика — наука про норми поведінки людей; економіка; політика. Творчі: поетика — теорія віршоскладання; риторика — теорія ораторського мистецтва та мистецтва ремесла.

Пояснюючи чуттєвий світ, Арістотель висуває поняття матерії, яка для нього — первинний матеріал, потенція речей. Актуальний стан, що перетворює матерію з можливості на дійсність — форма. На відміну від Платона поняття ідеї Арістотель заміняє поняттям форми. Вона — активне начало, початок життя і діяльності. Сутність — це одиничне, яке володіє самостійним буттям. Форма дає відповідь на запитання «Що є річ?» і є субстанцією речі. Сутності поділяються на нижчі, які складаються з матерії (це всі предмети чуттєвого світу) і вищі, чисті форми. Найвища сутність — це чиста, існуюча без матерії форма, першо-двигун, який слугує джерелом усього космосу.

Важливе місце в розгляданні цієї проблеми займає класифікація і аналіз причин. Арістотель виділяє чотири види причин: матеріальні, формальні, діючі

61