2. Порушення кримінальних справ і початковий етап розслідування.

Ухвалення рішення про порушення кримінальної справи відносно неповнолітнього передбачає попереднє з'ясування питання про точний його вік. В кримінальному процесі виділяють три категорії неповнолітніх: а) до 11 років; б) від 11 років до віку кримінальної відповідальності; в) від віку кримінальної відповідальності до повноліття.

Відносно кожної категорії неповнолітніх встановлений свій порядок провадження.

Обставини, що підлягають встановленню.

Істотна особливість справ даної категорії - необхідність встановити, одночасно з іншими обставинами (ст.ст.23 і 64 УПК) ще і: а) вік неповнолітнього (число, місяць, рік народження); б) стан його здоров'я і загального розвитку. За наявності даних про розумову відсталість неповнолітнього, не пов'язану з душевним захворюванням, повинне бути також з'ясований, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і якою мірою міг керувати ними; в) характеристику особи неповнолітнього; г) умови життя і виховання; д) обставини, негативно впливаючі на нього.

Типові слідчі ситуації.

1. Потерпілі або свідки, не знаючи злочинців, затверджують, що, судячи на вигляд, манері триматися і іншим ознакам - це неповнолітні. Звичайно в таких випадках проводять: а) огляд місця події (важливо виявити ознаки, вказуючі на здійснення злочину неповнолітнім); би) допити потерпілих, свідків; в) оперативно-розшукові заходи з метою розшуку злочинця; г) затримання злочинця; д) особистий обшук; е) допит і обшук за місцем проживання, навчання або роботи неповнолітнього; ж) пред'явлення для пізнання; з) призначення судових експертиз і ін.

2. Потерпілі і свідки знають злочинців і їх вік. Даній ситуації властиві ті ж дії, що і в першій.

Версії.

Виділення окремих версій можливо на базі криміналістичної характеристики злочинів неповнолітніх з урахуванням особливостей предмету доведення. Вони можуть бути такий: а) злочин вчинено неповнолітнім; би) неповнолітній раніше скоював аналогічні або інші злочини; в) злочин вчинене неповнолітнім в групі (були дорослі або неповнолітні підбурювачі, організатори або інші співучасники); г) неповнолітній обумовлює себе або інших осіб в здійсненні злочину; д) неповнолітній обвинувачений страждає розладом психіки.

3. Тактика проведення окремих слідчих дій.

Взаємодія з інспекцією у справах неповнолітніх - одна з важливих умов успішного розслідування у справах даної категорії.

Оглядаючи місце події важливо не упустити ті сліди і речові докази, які дозволяють висунути версію про здійснення злочину неповнолітніми (дивися особливості способу здійснення і картину сліду).

Обшук. Предмет його визначається залежно від характеру і способу здійснення злочину. Він проводиться як за місцем проживання, роботи або навчання, так і (залежно від характеру взаємостосунків підозрюваного з оточуючими, особливостей проведення часу і інших обставин) в підсобних приміщеннях (сараях, підвалах і ін.), в місцях загального користування, приміщеннях, займаних близькими і знайомими підозрюваного.

Також в ході обшуку повинні бути зібраний відомості про особу підлітка, умови його життя і виховання, круг інтересів.

Оскільки неповнолітні при обшуку звичайно гірше володіють собою, ніж дорослі, важливо постежити за їх поведінкою, для чого обшук доцільно вести двом слідчим або слідчому і працівнику кримінального розшуку. З'ясовувати у неповнолітнього або присутніх дорослих членів сім'ї походження того або іншого знайденого об'єкту не рекомендується, хоча з психологічної точки зору в деяких ситуаціях і допустимо, оскільки пізніше підліток може піти від відповіді. Але в повному об'ємі це питання з'ясовується в ході допиту.

Допит неповнолітнього. Незалежно від процесуального положення допитуваного слідчому необхідно:

- виключити зволікання з допитом, звести до мінімуму проміжок часу з моменту виникнення необхідності в допиті до його проведення. Мета - не допустити дії зацікавлених осіб, захистити від сили чуток і думок різних осіб про подію, отримати свідчення по свіжій пам'яті, оскільки з часом будуть забуті деталі події і заміщені фантазіями і вигадками;

- отримати по можливості повні відомості про особу неповнолітнього. Мета - використовувати ці відомості для встановлення психологічного контакту з допитуваним і визначення тактики допиту;

- правильно визначити спосіб виклику неповнолітнього на допит, щоб виключити небажаний розголос цього факту і дії зацікавлених осіб;

- продумати круг учасників допиту (через вимоги закону, за ініціативою слідчого);

- не допускати безцільного очікування підлітком моменту початку допиту;

- створити таку обстановку, в якій неповнолітній міг би зосередитися на предметі допиту, прибрати відволікаючі увагу речі, виключити присутність сторонніх осіб і др.);

- письмово сформулювати найважливіші питання, щоб вони не несли в собі підказок і б були складені в зрозумілих для підлітка виразах;

- вести допит в спокійній, упевненій манері, не нагнітати атмосферу, уникати грубих окриків і в той же час присікати розв'язну поведінку допитуваного;

- допомогти підлітку у визначенні предмету вільної розповіді і всього допиту. По можливості не переривати вільну розповідь. При необхідності розбивати з'ясовувані обставини на окремі елементи. Виключити вселяючу дію на підлітка;

- не затягувати допит або робити перерви, оскільки підлітки швидко стомлюються і в такому стані можуть сприймати які-небудь думки слідчого і легко погоджуватися з ними.

Тактичні прийоми допиту неповнолітнього обвинуваченого, підозрюваного багато в чому аналогічні прийомам допиту дорослої особи, проте перевага повинна бути відданий емоційним методам переконання (логічні висновки тут діють не завжди)

Не рекомендується доручати проведення допитів неповнолітніх підозрюваних, а тим більше звинувачених оперативним працівникам. Недостатнє знання ними психологічних і тактичних основ допиту неповнолітніх може привести до самообмови.

Призначення судових експертиз. Судово-психологічна експертиза дозволяє вирішувати наступні питання: а) чи страждає підліток розумовою відсталістю, які її причини; б) якому віку відповідає психічний розвиток підлітка; в) чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій; г) чи може неповнолітній правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, і давати про них правильні свідчення; д) чи могла неповнолітня по справі про згвалтуванню усвідомлювати характер скоюваних з нею дій; е) чи могла вона чинити опір насильнику з урахуванням її психічного розвитку і психологічного стану в даній конкретній ситуації.

Якщо є дані про душевне захворювання підлітка або із інших причин виникають сумніви про його осудність - призначається судово-психіатрична експертиза. У разі відсутності документів про вік або сумніву про їх автентичність треба призначити судово-медичну експертизу віку, яка відповідає на питання про те, якого віку досягла обстежувана особа.