3. Підготовка і призначення судових експертиз. Структура постанови про призначення експертизи. Підготовка до призначення експертизи складається з таких дій:

• прийняття рішення про проведення експертизи (про її необхідність);

• вибір експертної установи чи експерта;

• підбор об’єктів дослідження і порівняльних матеріалів;

• формулювання завдань експертизи;

• визначення матеріалів справи у яких наявні дані для експертизи;

• винесення постанови про призначення експертизи.

Вибір експертної установи здійснюється з урахуванням характеру питань, які необхідно вирішити, а також об’єктів дослідження. Вибираючи експерта слідчий, суд повинен враховувати його компетентність, про яку судять за стажем науково-дослідної роботи чи за спеціальністю, наявністю наукових робіт, відгуками і характеристикою його діяльності та ін.

Для проведення експертизи слідчий підбирає об’єкти – це перш за все речові докази, може бути жива людина, труп та його частини, тварини та їх трупи, транспортні засоби, документи, зразки для порівняльного дослідження та інші. Для експертизи слідчий надати у розпорядження матеріали кримінальної справи – протоколи огляду місця події чи інших об’єктів, допиту, інших слідчих дій, де є необхідна для експертизи інформація.

Завдання експертизи визначаються тими питаннями, що поставлені на її вирішення і не повинні виходити за межі компетенції експерта, бути правильно сформульованими (на допомогу може прийти спеціаліст).

Після зібрання необхідних матеріалів призначає експертизу і виносить постанову про її призначення. У ній вказується: за якою справою, у зв’язку з чим, ким і яка експертиза призначається, кому доручено її проведення, які запитання ставляться перед експертом та які об’єкти направляються на експертизу.

Ще одна обов’язкова умова призначення експертизи – вона може бути призначена тільки по порушеній кримінальній справі.

4. Загальна характеристика експертного дослідження і оцінка висновків експерта.

Після одержання постанови слідчого керівник експертної установи оцінює з точки зору повноти і належного оформлення всі матеріали (немає апаратури, спеціаліста, є порушення при оформленні – повертає), вибирає спеціаліста і доручає йому проведення експертизи.

Процес експертного дослідження складається з кількох стадій, на кожній з яких вирішуються певні завдання.

Підготовча стадія (стадія попереднього дослідження) – експерт знайомиться з постановою і з’ясовує запитання поставлені на його вирішення. Потім проводить експертний огляд матеріалів, знайомиться зі станом упаковки, перевіряє, як він відбився на об’єктах, що надійшли, звіряє з переліком у постанові. Далі складає план дослідження, визначає апаратуру, яка може знадобитись, які методики слід застосовувати.

Стадія роздільного дослідження складається з дослідження кожного об’єкта, виокремленні, фіксації і вивченні їхніх ознак. У підсумку експерт одержує комплекс відповідних ознак – загальних і окремих, що характеризують об’єкт достатньо повно для вирішення завдань. На цій стадії може виникнути потреба у проведенні експертного експерименту – факультативної стадії експертного дослідження.

Стадія порівняльного дослідження об’єктів експертизи – частіше центральна частина дослідження, яка дозволяє одержати необхідні дані для відповіді на поставлені перед експертом запитання. На цій стадії комплекс ознак, виявлених при роздільному дослідженні, зіставляються, визначаються їх збіг і відмінності, встановлюються причини цих відмінностей, суттєві вони чи випадкові і яку роль можуть грати при формулювання висновків експерта.

Заключною є стадія оцінки результатів і формулювання висновків.

Експерт оцінює весь процес дослідження, методику, яка застосовувалась, і рекомендовані нею методи, обґрунтованість одержаних результатів. Задача в тому, щоб виявити допущені помилки і виправити їх, якщо це можливо, не проводячи повторного дослідження. За результатами своєї роботи експерт надає висновок – письмовий документ, у відповідності з положеннями закону. У ньому вказується підстава її проведення, дані про експерта, умови експертизи, запитання, описання процесу дослідження з вказівкою методик і методів, які використовувались, одержані проміжні результати, встановлені експертом фактичні дані, а також висновок.

Висновок який надає експерт може бути категоричним – позитивним чи негативним та імовірним – позитивним чи негативним. Експерт також може прийти до висновку про неможливість вирішення питання і наводить причини такої неможливості.

Категоричним є достовірний висновок про існування (слід залишений взуттям, представленим на експертизу) чи не існування (слід не залишений взуттям представленим на експертизу) факту, явища, стану об’єкта тощо. Імовірний висновок має приблизний характер і значить, що для категоричного висновку або недостатньо даних, або не було наукових підстав (текст документа імовірно виконаний К.). При неможливості дати єдиний варіант вирішення поставленого питання експерт формулює альтернативний висновок, пропонуючи кілька варіантів відповіді. Вибір одного з них робить слідчий, що призначав експертизу. Можливий і так званий умовний висновок, коли вирішення питання залежить від якоїсь умови.

Водночас, слід зазначити, що оцінку висновку експерта проводить і слідчий.

Першим етапом оцінки висновку експерта є оцінка його наукової достовірності, тобто встановлення відповідності висновку дійсності.

Існують два способи оцінки наукової достовірності висновку експерта:

1) аналіз умов і методів проведених досліджень;

2) зіставлення висновків експертів з іншими доказами, яке дозволяє всебічно перевірити висновок експерта і достатню надійність кінцевого висновку слідчого про обставини, що встановлюються.

При аналізі умов і методів проведених досліджень мають значення такі питання:

1. чи компетентний експерт;

2. чи піддані дослідженню дійсні об’єкти (чи не було підміни об’єктів, протокол оглядувисновок);

3. чи відповідають зразки представлені на експертизу загальним вимогам: безсумнівності походження, порівнянності (якщо походження не відомо, то висновки не можуть бути доказами);

4. чи є висновки повними, а їх висновки достатньо обґрунтованими (при судово-медичному розтинанні трупа не проведено дослідження всіх порожнин тіла, а досліджена тільки одна)

5. чи не є висновки експертів суперечливими;

6. яка форма висновку експерта (категоричний чи імовірний).

Після цього слідчий приступає до оцінки доказового значення експертиз, дослідження причинного зв’язку висновків експертів з матеріалами кримінальної справи (сліди протекторанаїзд на пішоходавстановлення водія).

ЛЕКЦІЯ 5

Тема: Інформаційно-довідкове забезпечення розкриття і розслідування злочинів (Криміналістична реєстрація і обліки)

План

1. Поняття і задачі криміналістичної реєстрації. Об’єкти реєстрації.

2. Види обліків, що ведуться підрозділами ОВС. Їх відомчо-правова регламентація.

3. Форми накопичення і фіксації інформації, що реєструється в обліках.

4. Міждержавні обліки і можливості їх використання у процесі розкриття і розслідування злочинів.