5. Судово-портретна експертиза.

Така експертиза проводиться для ідентифікації людини у результаті дослідження ознак зовнішності, зафіксованих на фотознімках. Коли дослідженню підлягають не тільки фотознімки, але й зліпки, рентгенознімки обличчя і черепа, то вона проводиться у криміналістичних установах нерідко комплексно, з залученням судових медиків і набуває вид медико-криміналістичної портретної експертизи.

Успіх експертного дослідження особи за фотознімками залежить від старанної підготовки матеріалу, представленого на дослідження, тобто на експертизу надаються високоякісні знімки осіб, сфотографованих з невеликим розривом у часі й приблизно у одних і тих же умовах (поза людини, освітлення, стан окремих елементів зовнішності), тобто знімки, що зіставляються повинні бути порівняльними. Бажано також брати знімки без ретуші, повинен бути той же ракурс зйомки, у якості порівняльних знімків надавати якомога більше фотографій, а при необхідності (по запиту експерта) і негативи. Портретна експертиза проводиться у процесі оперативних і слідчих заходів щодо розшуку осіб, що зникли від слідства і суду; що, збігли з місць затримання; які пропали безвісти, коли виявляється і затримується особа, схожа з розшукуваним. Вона проводиться і при обґрунтованих сумнівах з приводу того, що на фото у посвідченні особи зображена особа, яка представила документ у якості свого; проводиться і для встановлення факту, що на фотознімках, що мають відношення до справи, зображено конкретна особа, і ,насамкінець, вона має велике значення при встановленні особи невпізнаного трупа.

На вирішення фотопортретної експертизи ставиться зазвичай питання: чи одна і та ж особа чи різні особи зображені на наданих експерту фотознімках?

Зазначена експертиза є одним з найбільш складних видів експертизи. Тому вона, як правило, проводиться за допомогою комплексу методів: порівняльних, вимірювальних, графічних, математичних і кібернетичних, забезпечуючи старанне дослідження не тільки якісних, але і кількісних характеристик ознак зовнішності осіб, зображених на порівняльних об’єктах. (зіставляються ліва половина одного знімка з правою іншого, на одному зі знімків виконується кілька фігурних вирізів таким чином, щоб на лінії розрізу знаходилась найбільша кількість ознак зовнішності; вимірюється взаєморозташування антропометричних точок за допомогою математичної обробки інформації тощо).

На базі великого експериментального і практичного матеріалу створені спеціальні статистичні критерії значимості різних ознак зовнішності і достатності їх певного комплексу для вирішення питання тотожності. Для належного висновку про тотожність особи, зображеної на порівняльних фотознімках, достатня сумарна значимість співпадаючих ознак зовнішності у 6 – 8 одиниць.

Лекція 13-14 (4 год.)

Теми: Загальні положення криміналістичної тактики.

Тактика слідчого огляду

План

1. Поняття криміналістичної тактики.

2. Тактичний прийом як елемент криміналістичної тактики. Тактична операція, тактична комбінація, слідча ситуація.

3. Поняття слідчого огляду, його види, завдання і принципи.

4. Підготовка до огляду місця події.

5. Стадії огляду місця події і тактичні прийоми його проведення.

6. Фіксація результатів огляду місця події.

1. Поняття криміналістичної тактики

Криміналістична тактика – це розділ науки криміналістики, система наукових теоретичних положень і практичних рекомендацій щодо організації і планування досудового і судового слідства, які розробляються на основі визначення оптимальної лінії поведінки осіб, прийомів провадження слідчих і судових дій, спрямованих на збирання і дослідження доказів та встановлення обставин, що сприяли вчиненню злочину.

Основне завдання криміналістичної тактики полягає в найбільш ефективній організації криміналістичної діяльності у відповідності з цілями слідчих дій, оперативно-розшукових та інших заходів і всього розслідування і на основі найбільш раціональної побудови системи взаємовідносин і взаємодії учасників процесу. До кола осіб, діяльність яких досліджується криміналістичною тактикою, відносяться з одного боку, особи, професійна діяльність яких пов’язана із збиранням і дослідженням криміналістичної інформації (слідчий, прокурор, суд, орган дізнання, спеціаліст, експерт та ін.), а з іншого – особи, поведінка яких пов’язана з формуванням джерел криміналістичної інформації (підозрювані, обвинувачені, підсудні, потерпілі, свідки, поняті).

Центральною фігурою криміналістичної діяльності, відповідальною за прийняття тактичних і процесуальних рішень є слідчий. Тому цей розділ криміналістики нерідко називають слідчою тактикою. Слід зазначити, що термін “слідча тактика” має більш вузький зміст, тому що криміналістична тактика окрім діяльності слідчого розглядає діяльність прокурора, оперативно-розшукових органів, суддів, яка пов’язана з розкриттям і розслідуванням злочинів, але не обмежену рамками досудового слідства.

Криміналістична тактика тісно пов’язана з іншими розділами криміналістики: її теорією і методологією, криміналістичною технікою і методикою розслідування окремих видів злочинів. Тактика проведення тих або інших процесуальних дій змінюється залежно від характеру задіяних засобів та прийомів криміналістичної техніки. Використання технічних засобів передбачає їх тактичне обґрунтування та доцільність. Взаємозв’язок криміналістичної тактики і методики розслідування окремих видів злочинів визначається тим, що рекомендації тактики реалізуються через методику розслідування з урахуванням специфічних рис конкретного виду злочину.

Структуру криміналістичної тактики можна простежити на її елементному складі. Такий склад передбачає виділення тих частин, на яких ґрунтується тактика: 1) тактичний прийом як спосіб здійснення процесуальної дії, спрямований на досягнення її мети; 2) тактична рекомендація – науково обґрунтована та перевірена практикою порада щодо вибору і застосування засобів, прийомів та форм поведінки; 3) система (підсистема) тактичних прийомів, тобто упорядкована сукупність взаємопов’язаних та взаємообумовлених прийомів, що мають цільову спрямованість у процесі її реалізації (іноді систему такт. прийомів наз. тактичною комбінацією); 4) тактика слідчої дії, яка охоплює весь тактичний комплекс можливого її здійснення, реалізації; 5) система слідчих або інших дій (тактична операція), яка спрямована на виконання завдання розслідування у відповідній слідчій ситуації.