3. Сліди людини.

Стосовно слідів людини, що мають трасологічне значення, розрізняють: сліди рук, печаток, сліди ніг, взуття, сліди зубів, інших частин тіла, що не мають папілярних візерунків (губ, вушної раковини, лоба та ін.), сліди одягу, крові.

Сліди рук відображають морфологічні особливості ладанної поверхні, вони складаються: 1) з флексорних ліній (крупних складок шкіри у місцях згинання пальців і долоні); 2) білих ліній від мілких зморшок шкіри; 3) відображень папілярних ліній; 4) пор; 5) рубців, шрамів.

Папілярні лінії розташовані по всій долонній поверхні. Вони розділяються мілкими борознами, згибаються утворюючи складні будови і різної форми візерунки. Папілярним візерункам властиві такі властивості: індивідуальність (неповторність пап. візер. Серед людей немає жодної, яка б мала такий візерунок), відносна стійкість (вони є незмінними на протязі всього життя людини починаючи з її унутриутробного періоду розвитку і зберігаються деякий час після її смерті), відновлюваність (здібність приймати колишній вид після пошкодження епідермісу); зручність для класифікації, а потожирова речовина, що знаходиться на долонній поверхні рук, здібністю прилипати.

Папілярні візерунки поділяються на дугові, петлясті, завиткові. Дуговий візерунок – папілярна лінія плавно підіймаючись на одному боці і досягаючи певної висоти, плавно опускається на протилежному боці утворюючи дугу (5% випадків). Петлястий – папілярна лінія піднявшись вгору, згинається і утворивши петлю повертається на цей же бік (65%). Завитковий – найбільш складний, центральна частина такого візерунка може мати різну конфігурацію у вигляді еліпса, завитка, петлі, кола та ін. Нижній і верхній потоки папілярних ліній обхвачують повністю центральну частину і проходять з одного краю пальця до другого, утворюючи дві дельти, або три (30%).

Виявлення слідів рук здійснюється за допомогою фізичних (відображення, адгезія, змочування, конденсація, окурювання парами йоду, вакуумного напилювання, люмінесценція та ін.), хімічних (розчин азотного срібла, нінгідрину або алоксану ацетону), радіографічних методів. Фіксація здійснюється за допомогою таких методів – протоколювання, копіювання, моделювання, фотографування, вилучення безпосередньо з носієм, на якому виявлений слід.

Увага на двері, ручки, замки, вікна та ін. предмети, де міг торкатися злочинець. Спочатку візуальний огляд. Потім застосування оптичних засобів, потім фотографічні, потім обробляти порошками, якщо необхідно (на склі видно і так).

Сліди ніг.

Вони використовуються для пошуку злочинців і можуть бути виявлені на місцевості, у лісі, на дорозі, у приміщеннях і не тільки на місці події, але і на певній відстані від нього. Їх дослідження дозволяє одержати саму різну інформацію: про кількість осіб, що скоїли злочин. Напрямку і характері їх руху (йшов чи біжав), місце проникнення у приміщенні, психофізіологічні особливості людини (стать, вік, похода, наявність храмоти, деякі хвороби, про професійні ознаки людини – кавалерист, моряк, верхолази, хто займається балетом), психологічний стан людини (наркотичне, алкогольне сп’яніння або втома, пошкодження ноги, повнота людини), а також характер її дій(переносив важкий вантаж та ін.). У слідах ніг залишається індивідуальний запаховий слід. Слід дає уяву про вид взуття і його певні ознаки. Розрізняють сліди босих ніг, взуття, ніг одягнених у шкарпетки, колготи.

Якщо залишені босою ногою, то виявлення слідів і їх фіксація здійснюється за правилами й прийомами щодо слідів рук. У них виявляються: розмір ступні (довжина ступні, ширина плюсни, п’ятки, мостової частини); довжина і ширина кожного пальця, загальна форма ступні; загальна будова папілярних візерунків; наявність флексорних зморшок.

Якщо виявлений слід ноги, одягненої у шкарпетки, то фіксують такі ознаки: розмір шкарпетки, тип і схема сплетіння ниток, фабричні шви в області п’ятки, миска, дефекти, кількість штопок і ушивок.

Частіше всього на практиці мають справу зі слідами взутих ніг. Загальними ознаками підошви є:

- конструкція підошви (суцільна без каблука, з окремим каблуком, з окремим каблуком і окремою підметкою);

- розмір підошви і її частин (довжина всієї підошви, підметки, каблука, ширина підметочної частини у самій найбільшій частині, ширина проміжної частини, каблука);

- форма підошви і окремих частин (носка, внутрішнього і зовнішнього зрізів підошви, заднього зрізу підметки, переднього і заднього зрізів каблука);

- загальна характеристика поверхні підошви і її частин (плоска, випукла, гладка, з рельєфним малюнком, вид, форма, розміри малюнка);

- спосіб кріплення підошви та її частин (гвинтовий, деревяно-шпильковий, цвяховий, прошивний, клеєний);

- кількість рядків шпильок, цвяхів, гвинтів;

- наявність на підошві підківок, шипів, фабричного клейма та позначок.

За слідами ноги можна встановити приблизний зріст людини, розмір взуття яке вона носить.

Розмір стопи чоловіка дорівнює 15,8% його зросту і 15,5% зросту жінок. Якщо виявлений слід босої ноги, то довжину сліду достатньо помножити на 100 і поділити на 15,8% або на 15,5%. Якщо виявлений слід взуття, то з довжини сліду необхідно спочатку вичислити 1-1,5 см.

Для вирішення ідентифікаційних і діагностичних завдань досліджуються не тільки одиничні сліди, але й їх “доріжка”. Вона складається з 2-3 пар слідів правої та лівої ноги. У ході виявлення доріжки слідів вимірюванню підлягають такі її елементи: лінія ходьби, довжина правого і лівого шагу, ширина правого і лівого шагу, кут розвороту стопи лівої і правої ноги (буває нульовим і негативним). По доріжці слідів ніг можна встановити, ким чоловіком або жінкою вони залишені, встановити храмоту, наявність костилів, палок, факт пересування у темноті та ін.

Сліди фотографують, роблять вимірювання за наведеною вище схемою, рекомендується робити замальовки. Спосіб фіксації залежить від виду слідів. Поверхневі сліди копіюють на листі попередньо зачищеної резини, на крупно форматні липкі плівки або змочений фотопапір необхідного розміру.

Для виготовлення копій з об'ємних слідів використовують гіпс, пасти “К”, СКТН.

Сліди зубів.

Вони можуть бути залишені на продуктах харчування та інших предметах, а також на тілі людини. За слідами встановлюють, за яких мов вони виникли, і ідентифікувати людину. За механізмом утворення виокремлюють сліди укуса, надкусу, відкуса. Сліди фотографують а потім описують у протоколі: відомості про об'єкт, на якому вони були залишені, вид і кількість слідів та інші окремі ознаки зубного апарату. Робляться зліпки з полімерних матеріалів або гіпсу.

Практиці відомі випадки ідентифікації людини за слідами губ, носа, підборіддя, вушних раковин, нігтів, колін, ліктів та інших частин тіла, а також існують сліди одягу та сліди крові.