6. Фіксація ходу і результатів слідчого експерименту

Хід і результати експерименту фіксуються в протоколі цієї слідчої дії, шляхом складання планів, схем, графіків, засобами фотографування, відеозйомки. Можливе застосування звукозапису. Основною формою є складання протоколу із заголовком "Протокол слідчого експерименту". Протокол складається з трьох частин: вступної, описової і заключної.

Вступна частина містить: дату і місце проведення експерименту, час його початку і закінчення, посаду, звання і прізвище того, хто складав протокол, номер кримінальної справи, посаду, звання і прізвище прокурора, що присутній при проведенні експерименту; прізвища, імена, по батькові понятих; прізвища, імена, по батькові осіб, що брали участь в експерименті (спеціаліста, перекладача, підозрюваного, обвинувачуваного, потерпілого, свідка); посилання на ст. 194 УПК України; ціль експерименту (якщо перевіряються чиїсь показання, то вказують їхній зміст, лист кримінальної справи); відомості про роз'яснення учасникам експерименту їхніх прав і обов'язків; відомості про застосований НТС; дані, що учасники попереджені про неприпустимість розголошення результатів експерименту.

В описовій частині докладно викладаються дії, що передували експерименту, а також складали його зміст. Поряд із цим фіксуються й отримані результати. Послідовність фіксації дій і результатів відповідає їхньому справжньому порядку.

У цілому в описовій частині утримуються відомості про те, яким чином був підготовлений експеримент, які обставини відтворювалися (якщо мова йде про метеоумови, то робиться посилання на довідку метеослужби, що прикладається до протоколу), які підготовчі дії (підготовлені манекени, муляжі, моделі), дії при реконструкції обстановки.

Далі приводяться відомості про використання речовинних доказів або інших предметів. Викладаються дані про розподіл обов'язків між учасниками експерименту, засобах зв'язку, застосованих при експерименті, розташуванні осіб і використаних предметів.

Нарешті, описується зміст, послідовність і повторювальність дослідних дій, хто їх виконував, за яких умов, у чому виражалася зміна умов і дій, докладний опис кожного досліду й отриманого результату.

У заключній частині протоколу вказуються зауваження і заяви учасників експерименту, робляться посилання на плани, схеми, відео-, фотофіксації, дані про ознайомлення з протоколом всіх учасників і їхні підписи. Яких-небудь висновків у протоколі не робиться.

Плани і схеми покликані відбити головним чином дислокацію учасників експерименту й об'єктів у місці його проведення. План, що складається в масштабі, частіше всього використовується для фіксації місця розташування людей і об'єктів у статичному стані: розміщення понятих, інших учасників, місце дії та ін. Для фіксації динамічних стадій експерименту виконують схеми стосовно до кожної стадії. Як відомо, схеми кресляться довільно, не в масштабі, а необхідні розміри проставляються безпосередньо на відповідних її ділянках. Так, схематично може бути зафіксований шлях людини або транспортного засобу, із фіксацією положення (місця) у визначені вузлові моменти. Іноді можуть складатися графіки типу "шлях - час". На такому графіку фіксують, наприклад, прямування ТС із заданою швидкістю по визначеному шляху і прямування людини (швидкість і Шлях відомі) до місця їхньої зустрічі, до місця, коли ТС потрапило в поле зору людини тощо.

Фото та відеозйомка (рідше кінознімання) застосовуються для оглядової фіксації місця проведення експерименту (до реконструкції, після реконструкції), вузлової зйомки основних місць дії (або основних дій), детальної зйомки окремих операцій, дій, слідів ,що утворюються.

Превага повинна бути віддана відеозапису, що дозволяє закарбувати слідчий експеримент у його динаміці. Для цього оператор відеозапису повинен бути попередньо ознайомлений із змістом експерименту, об'єктами зйомки і ділянками, що підлягають фіксації. Все це необхідно зробити для того, щоб він, хоча б подумки, побудував так званий кадро-план: що знімати, у якій послідовності, із яким збільшенням, яка тривалість кадру (кадрів).