1. Поняття спеціальних знань і обізнаної особи. Форми використання спеціальних знань

У процесі розслідування важливо розмежовувати два способи встановлення суттєвих для справи фактів: а) безпосереднє сприйняття; б) дослідження прихованих властивостей та інших взаємозв’язків. Так, шляхом безпосереднього сприйняття трупа і пошкоджень, що є на ньому, можна констатувати наявність крові на його одязі. Проте для того щоб встановити, що на одязі підозрюваного у вбивстві наявні сліди крові, недостатньо безпосереднього сприйняття, необхідні спеціальне лабораторне дослідження схожих на кров плям (адже вони можуть плямами фарби, фруктового соку тощо). Шляхом безпосереднього огляду місця крадіжки можна переконатись у відсутності певних предметів. Водночас для того щоб переконатись, що має місце недостача матеріальних цінностей, необхідно спеціальне дослідження. Успішне встановлення прихованих властивостей і взаємозв’язків вимагає використання спеціальних знань. Отже спеціальні знання – це знання одержані у результаті спеціального професійного навчання і досвіду придбаного у процесі роботи у певних галузях практичної діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами при пошуку, виявлення, вилучення і дослідження слідів злочину з метою одержання доказової і орієнтовної інформації.

Обізнана особа – це не зацікавлена у результатах справи особа, яка володіє спеціальними знаннями і досвідом, і залучається органом дізнання, слідчим, прокурором, судом для вирішення спеціальних питань, що виникають у процесі розкриття і розслідування злочинів.

Які ж суб’єкти використання спеціальних знань? Їх можна розподілити на такі групи:

а) особи, що проводять розслідування і оперативно-розшукові заходи (слідчий, дізнавач, оперуповноважений, прокурор, суддя);

б) обізнані особи, що володіють спеціальними знаннями і положення яких визначено Кримінально-процесуальним законом, тобто вони мають права та обов’язки, можуть притягатися до кримінальної та іншої відповідальності. До них відносяться: експерт (зокрема, судово-медичний), спеціаліст, лікар, педагог, перекладач, особа, що розуміє знаки глухих та німих;

в) обізнані особи, процесуальне положення яких не визначається наявністю у них спеціальних знань (ревізор, технічний інспектор, співробітник податкової адміністрації тощо).

Існують різні форми використання спеціальних знань при розслідуванні злочинів, які можна розділити на дві групи: процесуальна і не процесуальна. До процесуальної форми відноситься: а) безпосереднє використання слідчим (напр., у ході огляду документа в ультрафіолетовому випромінюванні слідчий виявляє важливі для справи записи, витерті цифри, закреслені слова та ін., то чи необхідно у таких випадках призначати експертизу чи може достатньо слідчого огляду? Якщо результати використання спеціальних знань слідчим зрозумілі і очевидні для учасників процесу, необхідності в експертизі не виникає; б) шляхом залучення спеціаліста до участі у слідчих діях (ст. 128¹ у більшості випадків це співробітники Судово-експертних установ Міністерства юстиції чи Науково-дослідного криміналістичного центру при УМВС України); в) безпосередньо судом; г) у ході допиту експерта (ст.201 КПК), який виконував експертне дослідження або інший експерт, якщо в учасників процесу виникли запитання, вирішення яких вимагає роз’яснень і доповнень.

Не процесуальна форма використання спеціальних знань: а) проведення ревізії (напр., при аваріях на підприємстві, транспорті, будівництві обізнаною особою встановлюються їх причини, за результатами чого надаються документи, довідки; якщо було проведено ревізію за ініціативою контрольно-ревізійного управління тощо); б) витребування документів спеціального характеру (напр., від технічного інспектора про порушення будівничих норм і правил техніки безпеки та ін.); в) довідки і консультації обізнаних осіб (наприклад, довідка про побої при виявленні тілесних ушкоджень); г) проведення спеціальних досліджень в стадії порушення кримінальної справи (напр., наркотичні засоби, вогнепальна зброя, вартість викраденого та ін); д) дослідження, що проводяться за криміналістичними обліками (напр., співробітник інформаційної служби встановлює за слідами пальців рук особу, яка стоїть на обліку і є його дактилокарта).

Слід зазначити, що форма використання спеціальних знань суб’єктом доказування визначається: по-перше, процесуальним положенням обізнаної особи (експерт, спеціаліст), по-друге, метою застосування (пошук, виявлення, вилучення, дослідження слідів злочину), по-третє, значенням одержаних результатів (доказове чи орієнтуюче). Безумовно безперечним є і процесуальне значення результатів використання спеціальних знань при виборі їх форми.

Спеціаліст –це не зацікавлена у результатах справи особа, яка володіє спеціальними знаннями і практичними досвідом, залучається слідчим до участі в проведенні слідчої дії і сприяє у виявленні, закріпленні, вилучення доказів.

Експерт – це обізнана у будь-якій галузі особа, яка володіє теорією і методикою проведення одного чи кількох видів судових експертиз, та якому у відповідності закону доручено дати висновок.

2. Поняття судової експертизи та її види. Система експертних установ в Україні.

Судова експертиза– це слідча дія, яка полягає в проведенні відповідним спеціалістом досліджень різних матеріальних об’єктів, явищ і процесів, у яких наявна інформація про обставини справи, що знаходиться в провадженні органа дізнання, слідчого, суду.

Яким вимогам повинна відповідати експертиза: а) вона проводиться у відповідності з кримінально-процесуальним законодавством (ст.75-77, 310 КПК України); б) обізнаними у науці особами; в) проведення досліджень тільки тих об’єктів які були надані слідчим; г) вона проводиться тільки для встановлення фактів та обставин злочину, що розслідується; д) її результати повинні бути вираженими у спеціальній формі – висновку експерта; ж) бути джерелом доказів.

Види експертиз. Їх класифікація може проводитися за різними підставами:

- за родом спеціальних знань – криміналістичні, судово-медичні і психофізіологічні, судові інженерно-технічні, судово-економічні, судово-біологічні та ін.;

- за об’ємом дослідження – вони поділяються на основні та додаткові. Додаткова експертиза проводиться у випадках, недостатньої ясності висновку експерта, неповного вирішення поставлених перед ним запитань, а також необхідності постановки додаткових запитань, пов’язаних з попередньою експертизою. Рекомендується проводити додаткову експертизу тому ж експерту, проте вона може бути призначена й іншому експерту;

- за послідовністю проведення експертизи поділяють на первинні та повторні. Повторна експертиза проводиться по вмотивованій незгоді з висновком первинної експертизи, якщо виникають сумніви у достовірності висновку експерта вважаючи його безпідставним, якщо висновки суперечать іншим матеріалам справи, якщо є суттєві порушення або такі, що порушили права обвинуваченого. Вона може бути призначена в тій самій установі, але іншому експерту;

- за складом експертизи бувають одноособові (проводить один експерт), комісійні (два і більше в одній області знань) і комплексні (кілька спеціалістів у різних областях знань). Комісія обговорює методи і засоби вирішення завдань, їх шляхи, результати індивідуальної роботи. При повній згоді один з одним висловлюється колективна думка. При проведенні комплексної експертизи використовуються різні засоби і методи дослідження, визначається черговість їх проведення і один експерт не повинен ускладнювати проведення наступних досліджень іншим експертом іншого профілю. Якщо всі експерти прийшли до однакового висновку, то складається єдиний висновок. Експерт не згодний з висновками інших, надає свій висновок.

Система експертних установ в Україні.

Експертні установи існують в Україні в системах ОВС, юстиції і охорони здоровя.

Систему експертних підрозділів органів внутрішніх справ очолює ДНДЕКЦ МВС України. Йому підпорядковані НДЕКЦ при ГУМВС, УМВС, УМВСТ структурними підрозділами яких є відділи, відділення, і групи експертно-криміналістичного забезпечення органів внутрішніх справ.

Судово-експертні установи органів юстиції складають Науково-дослідні інститути судових експертиз у Києві, Харкові, Одесі, Львові і Донецьку.

У системі Міністерства охорони здоровя України судово-медичні експертизи проводяться в обласних судово-медичних бюро (у Харкові – ХОБСМЕ), районними судово-медичними експертами, а судово-психіатрична експертиза – у судово-психіатричних відділеннях і палатах лікувальних закладів.