Лекція 12 Тема: Криміналістичне ототожнення людини за ознаками зовнішності (габітологія) План

1. Наукові основи криміналістичного вчення про ознаки зовнішності

2. Класифікація ознак зовнішності людини.

3. Метод словесного портрету та його значення.

4. Джерела інформації про зовнішній облік людини.

5. Судово-портретна експертиза.

1. Наукові основи криміналістичного вчення про ознаки зовнішності

Ознаки, що характеризують зовнішній облік людини відіграє велику роль у розкритті і розслідуванні злочинів. Саме інформація про зовнішність злочинця, що розшукується, часто виявляється вузловою, а іноді й єдиною відправною точкою при проведенні багатьох оперативно-розшукових заходів і слідчих дій, спрямованих на встановлення місця його знаходження і затримання. Ознаки, що характеризують зовнішній облік людини, дозволяють скласти уяву про будову його тіла (фігуру, зріст) і окремі частини (голова, лице, шия, плечі, кінцівки та ін.), статеву належність, вікову групу, антропологічний і конституційний тип. Водночас повнота образної уяви про людину неможлива без з’ясування ознак, що характеризують його функціональні прояви – мова, голос, хода, міміка, жестикуляція, навички і вміння. Доповнюють уяву про людину ознаки його одягу, взуття, предметів і речей, які вона носить, що у свою чергу характеризують його соціально-демографічні ознаки, що мають розшукове значення. У сукупності ознаки зовнішності дозволяють здійснити криміналістичну ідентифікацію людини з метою встановлення його особи.

Наукові основи і методика ідентифікації за ознаками зовнішності формувалася поступово, вбираючи до себе досягнення низки природних наук, анатомії. Фізіології, антропології, судової медицини, деяких розділів математики, досвід оперативно-розшукової, слідчої і експертної практики. У основу цієї методики покладено використання найбільш інформативних і стійких ознак зовнішності людини, упорядкованість і формалізація їх опису за допомогою спеціальних термінів.

Науковими передумовами використання ознак зовнішності в цілях встановлення особи є такі властивості зовнішнього обліку, що мають криміналістичне значення, як індивідуальність, відносна стійкість і рефлекторність.

Індивідуальність зовнішності людини, її неповторність, відмінність від зовнішності інших людей визначається тим, що кількість ознак зовнішності надзвичайно велика, а варіанти цих ознак незчисленні.

Ознаки зовнішнього обліку людини відносно стійкі, оскільки зазнають змін у часі, тому що обумовлені як постійно діючими закономірностями розвитку і старіння організму людини, так й іншими факторами (захворювання, умови мешкання, взаємодія організму із зовнішньою середою, вид трудової діяльності). Зміни можуть бути необоротними (вікові, патологічні, травматичні) і оборотними (тимчасове захворювання, зміна образу життя). Проте такі зміни зовнішності не перешкоджають ідентифікації людини, тому що відомі їх закономірності.

Рефлекторність – властивість зазначених ознак наочно фіксуватися в різних відображеннях (носіях інформації), що дозволяє достатньо впевнено і повно виявляти, фіксувати і відтворювати тим чи іншим чином особливості зовнішності людини і ефективно використовувати їх з метою ідентифікації.

Виділення найбільш інформативних і стійких ознак зовнішності людини та їх фіксація в різних відображеннях з метою встановлення особи практично використовується в межах оперативно розшукових заходів, зокрема, у ході розшуку осіб, які зникли з місця вчинення злочину, від слідства і суду чи тих, що збігли з місць відбування покарань, при оперативній перевірці документів, що засвідчують особу, пред’явленні для впізнання осіб і трупів, освідування.

Дослідження зазначених ознак здійснюється при ідентифікації людини за фотозображеннями у процесі фото портретної експертизи, організації і використання обліків безвісти зниклих осіб і невпізнаних трупів, при виготовленні суб’єктивних портретів невстановлених злочинців, реконструкції прижиттєвого обліку людини за черепом. Водночас, інформація про ознаки зовнішності використовуються для ідентифікації людей в умовах надзвичайних ситуацій – при масовій загибелі у аваріях, катастрофах, стихійних лихах та ін.

Процесуальними формами встановлення особистості за ознаками зовнішності є: пред’явлення для впізнання живих осіб, трупів, їхніх фотографій; проведення фото портретної експертизи.