4. Джерела інформації про зовнішній облік людини

Інформація про ознаки зовнішності осіб, що зникли з місця пригоди, безвісти зниклих чи тих, що ховаються від слідства і суду, збігли з місць позбавлення волі, може бути одержана з різних джерел: з протоколів допитів потерпілого, свідка, підозрюваного і обвинуваченого, в яких наявний опис зовнішності цікавлячих слідство осіб, результатів безпосереднього спостерігання оперативним працівником чи слідчим ознак зовнішності осіб, перевіряємих по конкретній справі; фотоальбомів, фото- і відеотек, в яких наявні зображення осіб, схильних до скоєння злочинів; суб’єктивних портретів, які складаються зі слів осіб, що бачили, знають розшукувану особу; шляхом вивчення документів криміналістичної реєстрації, архівних кримінальних і особових справ арештованих і засуджених, у яких акумулюються дані про ознаки зовнішності і наявні упізнавальні фотознімки.

Джерела одержання відомостей про кожну з категорій різні, проте всі вони можуть бути поділені за своєю природою на дві групи: суб’єктивні і об’єктивні. Способи фіксації відомостей, що одержуються з цих джерел: словесний (вербальний) опис і матеріально-фіксоване зображення чи відображення ознак зовнішності людини.

Суб’єктивними є уявлення про зовнішність особи в пам'яті людини (“мислений образ”), який може бути зафіксований у формі опису, а також шляхом передачі зображень, які мають у собі елемент суб’єктивізму (мальовані, композиційні портрети).

До об’єктивних джерел відносяться фотознімки, кінокадри, відеозапис, рентгенограми, зліпок з обличчя трупа, зліпок босої ноги, відбитки пальців тощо, а також кісткові залишки, череп.

Оцінка інформації з суб’єктивних джерел вимагає особливого підходу. Формування мисленого образу особи, яка розшукується, в пам'яті людини – це складний психофізіологічний процес. Який складається з кількох етапів, кожний з яких здатний вплинути на достовірність інформації. Основними з цих етапів є: сприйняття, запам’ятовування і відтворення.

Сприйняття зовнішнього обліку людини може бути тривалим, неодноразовим, у тому числі і у сприятливих умовах, які сприяють запам’ятовуванню (спільні навчання, робота, мешкання та ін.), або короткочасним , коли скоювався злочин. На сприйняття можуть впливати як об’єктивні фактори (відстань до особи, освітлення об’єкта, тривалість сприйняття), так і суб’єктивні (стать, вік, професія, спостережливість людини, цілеспрямованість сприйняття та ін.). У ході співбесіди чи допиту особи за показаннями якої буде складатися опис, обов’язково необхідно виявляти і оцінювати здібності людини щодо відтворення ознак, які вона запам’ятала. Розповідь допитуваного повинна бути вільною, не слід використовувати термінів словесного портрету, оскільки вони йому не знайомі, доцільно притримуватися загальної схеми словесного портрету – від загального до окремого та ін. правила.

Відомості про зовнішній облік можна одержати і з додаткових джерел, а саме: рентгено- і флюорограм, лікувальної документації (виписка з історії захворювання, де списуються дані про хірургічні втручання, локалізації переломів, аномалії та ін.) і стоматологічних карт, із санаторно-курортних книжок, де фіксуються результати деяких антропологічних вимірювань. Джерелами можуть також бути матеріали установ побутового обслуговування (ательє з пошиття одягу, взуття, косметичні кабінети, фотомайстерні) та ін. Об’єктивними додатковими джерелами є також матеріали оперативних і криміналістичних обліків, особові і облікові справи арештованих і засуджених.

Уявний образ про ознаки зовнішності може бути трансформований у вигляді суб’єктивного портрету. У криміналістичній практиці найбільше розповсюдження отримали такі різновиди суб’єкт. портретів: мальовані, які виконуються самим очевидцем чи художником з його слів (навести приклад колективного складання мальованого портрету); мальовано-композиційні, які складаються з раніше приготовлених стандартних, типізованих малюнків елементів обличчя, зібраних у спеціальних комплектах (ІКМ-2, ІКМ-Портрет, “Поліпроектор”-Японія, “Мімік” США), де малюнки виготовлені на прозорих плівках-диапозитивах; фотокомпозиційні, виготовляються за допомогою монтажу фотозображень осіб, не причетних до скоєного злочину, які підбираються у відповідності з показаннями свідків. Вищезазначені портрети за своєю природою є суб’єктивними і лише використовуються з метою розшуку. Для експертного дослідження вони непридатні. Водночас слід зазначити, що композиційні пристрої минулого поступово замінюються новими комп’ютерними технологіями – складання портрету виконують на комп’ютері способом комп’ютерної графіки. Для цього розроблені спеціальні програми, зокрема програма “РАІПС-ОБРАЗ”, яка створена лабораторією науково-дослідного Інституту вивчення проблем злочинності Академії правових наук України спільно з кафедрою криміналістики національної юридичної академії.

Відтворенню зовнішнього обліку розшукуваного може також сприяти аналіз слідів і речових доказів при кваліфікованому огляді місця події, який дає можливість побудувати версії про деякі фізичні дані людини і про характеристику його зовнішності. Так, за розміром отвору, через яке переліз злочинець на місце злочину, можна судити про його статуру. За слідами рук, ніг, зубів, слідів зламу можна встановити приблизно вік людини, стать, зріст, фізичну силу. Сліди дають можливість уявити про вагу, фізичні недоліки, напр., кульгавість. Вивчаючи одяг злочинця можна визначити його стать, приблизний зріст, статуру і деякі інші фізичні особливості.