Лекція 33 Тема 40. Методика розслідування злочинів, пов'язаних з підробленням грошів, державних цінних паперів та білетів лотереї

1. Криміналістична характеристика злочину.

Кримінальна відповідальність за вчинення такого злочину передбачена ст. 199 КК України.

До КХ вказаних злочинів слід віднести такі елементи, як: предмет, способи, обстановка, сліди злочну, а також особа злочинця.

Предметом підробки виступають частіше за все грошові знаки (банкноти). Серед них найчастіше підробляють гривні. Серед іноземних валют переважно - долари США, далі карбованці РФ, євро і досить незначна кількість вилучається грошових знаків інших держав, які відносяться до вільноконвертованих валют. Крім грошей предметом підробки іноді стають білети державної лотереї та державні цінні папери. Монети практично на сьогодні не підробляють, оскільки це економічно невигідно. Виключення – ювілейні монети, які в той же час є законним засобом платежу.

Способи злочинів. Можна вести мову про способи підроблення грошей, їх збуту, а також придбання, перевезення, пересилання та ввозу підроблених об’єктів в Україну.

Серед загального різноманіття способів підроблення паперових грошових знаків виділяють три їх основні групи, які мали місце в Україні: 1) способи відтворення зображень; 2) способи підроблення реквізитів; 3) способи приховування факту підроблення.

Основними способами відтворення зображень банкнот є : а) поліграфічний (високий, плоский, глибокий, трафаретний друк); б) з використанням копіювально-розмножувальної техніки (чорно-білої, монохроматичної, поліхроматичної); в) із застосуванням принтерів ПЕОМ (краплинно-струминних - чорно-білих, кольорових; лазерних - чорно-білих, кольорових; матричних - з подальшим розфарбуванням); г) переробка банкнот (монтаж - розшарування, розрізування; аплікація; дорисовування; поліграфічне додруковування). Раніше розповсюдженим був спосіб малювання. Однак на сьогодні такий спосіб практично не зустрічається.

До способів підроблення реквізитів відносять: а) підбір паперу для підроблення банкнот (папір широкого використання, спеціальний папір, емісійний папір і підроблений банкнотний папір); б) способи імітації водяних знаків (надруковані, рельєфні, жирові, кислотні, вирівняні, з припуском, підроблені та іншого змісту); в) підроблення активних елементів захисту (захисних волокон і конфетті, захисної нитки і голограм); г) імітація ознак поліграфічного друку (високого і глибокого).

Серед способів приховування факту підроблення виділяють: а) забруднення банкнот; б) тонування; в) штучне старіння; г) покриття спеціальною сумішшю.

Збут здійснюється в таких формах: найбільш розповсюджена - оплата за придбаний товар або послугу (дається велика купюра для того, щоб здача була, якнайбільшою зі справжніх грошей); а також – розмін купюр, валютний обмін.

Для збуту нерідко вибираються громадяни похилого віку, які не викликають підозр.

Обстановка злочину. Місцем збуту частіше за все є погано освітлені й відділені від пунктів охорони порядку торговельні місця; місця з великим скупченням людей; звідки можна легко зникнути (базари); неподалік від пунктів обміну валют (злочинці «працюють» умовившись з охороною або у неробочі часи). Воно підбирається з таким розрахунком, щоб торговельний працівник був утомленим, або в нього не було достатнього часу розглядати купюру. Найчастіше для збуту підроблених грошей злочинці виїжджають в інші міста, населені пункти.

Для виготовлення використається відокремлене місце, що відповідає вимогам конспірації й безпеки в якому споруджується схованка для матеріалів і пристосувань (особистий будинок; квартира; робоче місце; гаражі, горища, землянки). Спостерігається залежність місця виготовлення від способу. При використанні для виготовлення підроблених грошей поліграфічного устаткування - місцем виготовлення служать друкарні, рекламні агентства й т.д.

Особа злочинця. У більшості випадків злочини вчиняються групами осіб, часто організованими групами.

В організованій групі організаторами можуть бути високі посадові особи, навіть керівники силових служб. В якості виготовлювачів виступають найчастіше спеціалісти з технічною освітою, поліграфісти, гравери, фотографи, програмісти. Поряд з цим, як виняток, в дану групу можуть входити і деякі фальшивомонетники-одиночки. В переважній більшості - це художники-оформлювачі або особи, робота яких пов’язана з комп’ютерною технікою та електрофотографічними апаратами. Збутом займаються люди похилого віку, міняли, іноді жінки.

Щодо соціально-демографічних даних, то злочинці як правило є чоловіками у віці від 22 до 40 років; жителі України російського та українського походження (94,5%), особи держав кавказького регіону - грузини, вірмени, азербайджанці (6,5%), у 60% збут здійснювався групою осіб в 2-3 чоловіки, 80% не займались суспільно-корисною працею, біля 30% - в минулому судимі за різні злочини.

Сліди злочину. Матеріали, використані для виготовлення кліше; папір; фарби, лаки, кислоти, розчинники; клей для проклейки паперів. Пристосування: фотоапаратура, контактні рамки, контактно-копіювальний верстат, фотоматеріали; плавильна камера, кислотні електроліти, електролізні ванни (для виготовлення друкованих форм); прес (для забезпечення тиску). Устаткування: типографське стандартне, саморобні верстати, комп'ютерне (принтер у т.ч.), копіювальне. Крім того, готові до збуту підроблені купюри, пробні екземпляри, напівфабрикати; різні записи з техніки виготовлення підроблених грошей, поліграфії, вирізки з газет, книг.