Лекція 29 Тема 37. Методика розслідування вимагання

План.

1. Криміналістична характеристика злочину

2. Порушення кримінальної справи і початковий етап розслідування

3. Особливості тактики окремих слідчих дій

1. Криміналістична характеристика злочину

Вимагання полягає у вимозі передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці (ст. 189 КК).

Зазначені злочини часто носять груповий або навіть організований характер.

На етапі підготовки злочинці: а) здійснюють підшукання майбутніх жертв вимагання (через осіб – співробітників установ, де накопичується інформація про майновий стан осіб (податкові органи, банки, контролюючі організації і т.п. або шляхом особистого спостереження за підприємцями та іншими особами, котрі публічно демонструють значні матеріальні можливості); б) вивчають особистість майбутньої жертви, образ її життя, кола рідних та збирають щодо неї компрометуючу інформацію; в) складають план злочину і розподіляють ролі; г) підготовлюють відповідні знаряддя та засоби злочину (зброю, засоби маскування, зв’язування та катування і т.п.), а також приміщення для утримання жертви; ґ) розробляють порядок передавання предмета вимагання, обирають або спеціально готують для цього місце та посередників; д) фабрикують або укладають шляхом насильства чи обману боргові зобов’язання з боку жертви.

Основний етап вимагання полягає у вчиненні дій, які, на думку дослідників, розділяються на такі види: а) дії, що забезпечують можливість пред’явлення до жертви майнових претензій (захоплення у заручники рідних, викрадення цінного майна для наступної вимоги викупу, вчинення насильства у відношенні до потерпілого, таємна відеозапис або фотозйомка інтимних боків життя жертви і т.п.); б) безпосереднє пред’явлення вимоги про передавання майна або здійснення інших дій майнового характеру (безпосередньо, телефоном, усно); в) залякування жертви (погрози насильства або його застосування, пошкодження або знищення майна); г) дії щодо вилучення майна або прав на нього (безпосередньо, через посередників, поштою і т.п.); г) приховування злочинної діяльності (маскування вимагання під правомірні претензії до потерпілого, застосування прийомів і засобів для ускладнення затримання злочинця).

Предмет посягання. Для вымогательств, направлених на заволодіння майном громадян, суспільних і державних організацій характерна двостороння спрямованість: на особу потерпілого і майно. Тут, як і у випадках здійснення вбивств, здійснюється грубе посягання на вищі блага людини - його життя і здоров'я, ради злочинного заволодіння чужим майном або правом на нього.

Безпосереднім предметом злочинного посягання при вымогательствах є: гроші і інші папери; коштовності і прикраси; теле-, радио-, відеоапаратура; автомототехника; предмети фірмового одягу, взуття і ін., а також специфічним предметом є послуги або блага.

Особа потерпілого. Як правило, це особи з високим рівнем матеріальної забезпеченості. У багатьох випадках злочинці мали свій в розпорядженні відомості про протиправність таких високих доходів своїх жертв, а також важливе значення грає віктимологічний аспект, обуславливающий цілий ряд злочинів даного вигляду.

Здирству піддаються раніше всієї особи, що займаються комерційною і індивідуально-трудовою діяльністю; значній частині вымогательств схильні водії таксі і особи, що займаються приватним візництвом; на решту частини доводиться вся решта об'єктів здирства: фотографи-індивідуали, керівники і організатори культурно-видовищних закладів, співтовариства шахраїв, що використовують азартні ігри, повії і деякі інші, наприклад, особи, продаючі різні предмети на речових ринках і т.д. Ці дані варіюють залежно від регіону країни, пори року, міської або сільської місцевості і т.д.

Необхідно помітити, що для даної категорії злочинів, предмет злочинного посягання багато в чому детермінує механізм здійснення здирства, спосіб здійснення даного виду злочину, особу злочинця-вимагача, картину сліду.

Всі способи здирства можна розділити на три групи, поклавши в підставу кваліфікуючі ознаки даного виду злочинів, де засобом дії на потерпілого служать:

1. Загроза застосування насильства до потерпілого або близьким йому осіб.

2. Загроза оголошення ганебних відомостей про нього або його близьких.

3. Загроза пошкодження або знищення майна.

Згідно цим підставам, перша група способів представляє здирство, зроблене із застосуванням насильства і в першу чергу - психічного. До них відносяться:

- загроза словом (при цьому способі вимагач віч-на-віч з потерпілим пригнічує його волю і примушує виконати пред'явлені вимоги);

- передача загрози засобами зв'язку (по телефону, телеграфу, електронній пошті і т.п.);

- передача загрози за допомогою листа і звукозапису (цей спосіб часто використовують вимагачі при захопленні і утриманні заручників з метою викупу).

Для якнайшвидшого досягнення поставленої мети злочинці під загрозою примушують свою жертву писати своїм рідним і близьким записки, або записують на магнітну стрічку мову заручників із зверненнями до близьких, де потерпілі волали про допомогу, а потім ці касети і підкидні листи доходили до своїх адресатів.

Значне місце в цій групі способів здирства займають способи, що характеризуються психічним насильством за допомогою технічних засобів. Це такі як:

- демонстрація знарядь здійснення насильства;

- демонстрація результатів насильства.

Для цих способів характерний те, що у формі іносказання жертві натякають про тяжкі наслідки відмови від виконання вимог вимагачів.

Наприклад, зустрічаються випадки, коли додому потерпілому присилали вінки або труни, в під'їзд удома або в двір за місцем проживання підкидали трупи тварин з відірваними головою або іншими частинами тіла, а також присилали фотографії із зображенням небіжчиків і т.п., натякаючи тим самим про такі ж наслідки для потерпілого.

Завершують першу групу способи, які реалізуються через застосування фізичного насильства. До них можна віднести:

- позбавлення особистих прав і свобод потерпілих, які реалізуються обмеженням діяльності жертви; її розкраданням, ув'язненням в безлюдні потайні місця, про які знає тільки вузького коло осіб;

- безпосереднє застосування фізичного насильства.

Другу групу утворюють способи, суть яких полягає в загрозі оголошення відомостей про потерпілий або його близьких. Це одна з численних груп, яку можуть складати способи загрози і шантажу оголошенням таємниць комерційної діяльності; технологічних процесів; оголошенням відомостей про незаконно одержувані доходи, послуги і т.п., а також оголошенням ганебних відомостей про потерпілий або про його близькі.

Наступну групи складають способи, реалізація яких здійснюється через загрозу знищення або пошкодження належного або увіреного потерпілому майна. Особливість даних способів полягає в тому, що через псування, пошкодження і знищення майна вимагача примушує свою жертву підкорятися їх вимогам.

Здирство як злочинна діяльність включає також основні три елементи: підготовку, здійснення і заховання. Проте здійснення злочину відрізняється тим, що воно як процес включає дві стадії: загрозу і заволодіння предметом посягання, які відокремлені в часі один від одного. Загроза при здирстві, як правило, передує заволодінню предметом здирства, проте в деяких випадках загроза і заволодіння зливаються в одну дію - здійснення злочину і є елементом способу. Тому в структурі способу здійснення здирства необхідно розрізняти чотири елементи:

- підготовку до злочину;

- здійснення злочину;

- заволодіння майном;

- заховання слідів злочину.

Сліди злочину.

Місце події у справах про здирство включає принаймні три ділянки, на яких скоюється здирство, а саме: 1) місце здійснення загрози; 2) місце сприйняття загрози і 3) місце заволодіння предметом здирства. Для деяких способів здирства ці елементи можуть об'єднуватися, проте для більшості вони територіально роз'єднані.

Типовими слідами здирства є: а) звуко і відеозаписи голосу із загрозами, СМС-повідомлення, повідомлення, прислані по електронній пошті, листи, інші матеріальні сліди-відображення, наприклад, сліди ніг, рук, мікрочастинки; сліди-предмети: знаряддя реалізації фізичного насильства (електронагрівальні прилади, колюще-ріжучі знаряддя, знаряддя і пристрої тортур і т.п.).

На місці заволодіння предметом здирства залишаються сліди ніг, рук, мікрочастинки, запахові, а також звукові сліди.

Разом з матеріальними відображеннями на місці події здирства є велика кількість джерел (слідів) ідеальних відображень. Це "ідеальні сліди", що відобразили подію злочину в пам'яті потерпілих свідків, підозрюваних, обвинувачених. В даний час вони переважають в системі доведення, а в окремих випадках є єдиними доказами.

Особа вимагача. Злочинців даної категорії можна віднести до двох типів:

1) особи, що вчинили здирство без підготовки, спонтанно;

2) особи, що вчинили здирство з попередньою підготовкою.

Для першої категорії осіб характерною є невиражена диференціація між позитивними і негативними потребами. Особливо це характерний для неповнолітніх. Вони вважають, що такою поведінкою затверджують свій авторитет в середовищі незаселеного. Більшість осіб даної категорії працює або вчиться, характеризується позитивно, займається спортом.

До другого типу відноситься особа вимагача з переважною злочинною установкою: характеризується наявністю таких негативних рис, через які вона шукає такі криміногенні ситуації, в яких можливо здійснення злочину, при необхідності створює їх і використовує всі доступні йому засоби і сили досягнення поставленої злочинної мети. Їх способи здійснення злочинів характеризуються стійкістю, більшою підготовленістю, продуманістю, зухвалістю, скритністю. Більше половини вымогательств вчинені ними із застосуванням зброї або спецзасобів, наперед підготовлених.