2. Виявлення, фіксація та вилучення речовин і матеріалів при проведенні слідчих дій.

Криміналістичне дослідження матеріалів і речовин розпочинається з їх виявлення і огляду при проведенні таких слідчих дій як огляд, обшук , виїмка, освідування та ін. Методика виявлення, фіксації і вилучення речовини і матеріалу залежить від його природи, кількості і тієї розшукової та доказової інформації, яку розраховують одержати при їх дослідженні.

Матеріали і речовини являються частиною елементів матеріальної обстановки події, що розслідується. Це можуть бути предмети (прості і складні, що складаються із сукупності вузлів, деталей); комплекти предметів (пара печаток, плащ з поясом та ін); маси матеріалів, речовин, а також певні їх роди (види): лакофарбові матеріали і покриття, волокна, нафтопродукти, скло, пластмаси, гума, метали і сплави, наркотичні речовини; тверді, рідкі та газоподібні речовини, що займають певний об’єм та ін. Огляд по можливості повинен проводитись за участю спеціаліста, особливо при наявності мікрочасток і мікрослідів матеріалів і речовин.

Основні технічні засоби, що необхідні для роботи з мікрооб’єктами, маються у нових слідчих чемоданах, комплектах техніки для прокурорів і спеціалістів. Процес виявлення мікрочасток вимагає дотримання застережних заходів, які виключають втрату наявних мікрочасток і внесення сторонніх. Для цілеспрямованого пошуку мікрочасток необхідна інформація про обставини справи, які орієнтують слідчого на відшукання часток з відомими ознаками (матеріал чи речовина, колір, морфологія). Конкретний напрямок пошуку мікрочасток визначається методом мисленого моделювання обстановки і механізму події з висуненням всіх можливих версій. Частіше всього носіями мікрочасток є такі об’єкти: тіло, одяг, взуття злочинця і потерпілого, холодна зброя та інші знаряддя заподіяння ушкоджень; знаряддя і інструменти, які використовувались для зламу перешкод і самі пошкоджені об’єкти; ділянки ґрунту, дорожнього покриття, підлоги у зонах взаємодії об'єктів; транспортні засоби.

Пошук мікрочасток здійснюється з використанням технічних засобів і спеціальних прийомів і методів, що утворюють оптимальні умови освітлення, зміну кольорових параметрів світла за допомогою світлофільтрів, а також використання можливостей невидимих ділянок спектру (УФ, та Ікс-промені, α,β,γ-випромінення), необхідне оптичне збільшення.

Виявлені частки матеріалів і речовин підлягають фіксації. У протоколі огляду повинно бути зафіксовано місцезнаходження виявлених матеріалів і речовин з вказівкою розмірів самих часток та їх елементів, характеру поверхні. Додатком до протоколу може бути графічне зображення місцезнаходження мікрочасток у вигляді схем і масштабного плану, а також фотографування.

До технічних методів фіксації відноситься закріплення мікрочасток на об’єктах-носіях за допомогою целофанової аплікації (шматочок целофану накладають на зону мікрослідів і по краям проклеюють “скотчем”).

Вилучення мікрочасток може бути здійснено і безпосередньо, шляхом відділення від слідосприймаючою поверхнею. При цьому використовуються методи: механічний (захват пінцетом, перенос ватним тампоном); пневматичний чи “вакуумний” (здійснюється для збору мікрочасток з великих площ – підлога, сходи, ділянка вулиці та ін) за допомогою приладів, що виготовлені на основі ручного пилососа; електростатичний, магнітний, адгезійний (засновані на явищах присипання мікрочасток під впливом статичної електрики, або магніту, або зволоженої чи вкритої спеціальним складом поверхні). Подальше дослідження виявлених і вилучених часток матеріалів і речовин здійснюється у формі криміналістичної експертизи (КЕМРВ). Водночас однією з задач цієї експертизи є також і виявлення мікрооб’єктів певної природи, якщо використані при слідчому огляді методи не дозволяють їх виявити і зафіксувати. До кола діагностичних задач КЕМРВ крім зазначеної, відноситься встановлення властивостей і стану об’єкта, які є суттєвими для виявлення фактичних обставин події, що розслідується – це місця, часу, способу виготовлення об’єкту, а також причин і часу його зміни. Інші завдання КМРВ спрямовані на встановлення:

- належності об'єктів певному класу, роду, виду, групі (класифік. завд.);

- індивідуально-конкретної тотожності об’єкта чи приближення до нього на рівні роду, групи різного об’єму (ідентифікаційне завдання);

- механізму взаємодії об'єктів як елементів речової обстановки події, напр., встановлення факту контактної взаємодії (ситуаційне завдання);

- суттєвих ознак, раніше притаманних об’єкту і змінених під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів (реставраційне завдання).

Не слід ставити, наприклад, такі питання експерту: “Що являє собою речовина (фрагменти, частки)?”чи “Якою речовиною утворено пляму?”, “Чи однакові за хімічним складом речовини чи матеріали?”. Вірніше задавати експерту питання про загальну родову, групову належність об'єктів, загальне джерело походження, належності до продукції даного підприємства, однієї партії, серії тощо.