2. Тактичний прийом як елемент криміналістичної тактики. Тактична операція, тактична комбінація, слідча ситуація

Тактичний прийом є основним елементом криміналістичної тактики. В юридичній літературі визначення поняття тактичного прийому до цього часу є спірним, що викликає неоднозначне його розуміння і тлумачення. У криміналістиці існують два основних напрямки у поглядах на сутність тактичного прийому. Одні автори розглядають тактичний прийом як своєрідну наукову рекомендацію (це тільки порада, побажання) (О.М. Васильєв), інші визначають його як спосіб дій чи лінію поведінки (Р.С. Бєлкін). Підтримуючи другу точку зору, вважаємо, що тактичний прийом – це спосіб дії чи лінія поведінки суб’єкта криміналістичної діяльності, які найефективніше забезпечують рішення задач, пов’язаних з розслідуванням злочинів.

Тактичний прийом виконуватиме свої функції тільки у тому разі, якщо він відповідатиме низці вимог (критеріям допустимості) таких, як: законність, етичність, науковість, вибірковість, пізнавальна цінність. Законність означає те, що такт. прийом може застосовуватись лише в рамках тих слідчих дій, порядок здійснення яких визначений крим.-процес. законом і , якщо він не суперечить закону. Етичність тактичних прийомів полягає в тому, що вони не можуть містити в собі елементів неправдивої інформації, уведення особи в оману, вчинення такого впливу на психіку людини, що потягне за собою негативні наслідки. Недопустимі такт. прийоми. Засновані на насильстві, погрозах, обмані, використання аморальних спонукань, культурної відсталості тощо. Важливою вимогою, що ставиться до тактичних прийомів, є їх науковість, під якою розуміють відповідність прийому науковим даним, що лежать в основі його формування. Розробка такт. прийомів ґрунтується на даних різних наук – психології, логіки, педагогіки, лінгвістики та ін. Вибірковість тактичних прийомів означає їх спроможність вирішувати завдання в певних ситуаціях. Вимогою до тактичного прийому є й його пізнавальна цінність, тобто вони за своїм призначенням і спрямованістю повинні сприяти пізнанню, а також завжди переслідувати мету одержання доказової інформації.

У сучасній криміналістичній тактиці використовуються поняття тактичної комбінації і тактичної операції. Дані поняття мають дискусійний характер і відрізняються як за змістом, так і за обсягом дій спрямованих на вирішення певних тактичних завдань. Виходячи з того, що під операцією за звичай розуміють закінчену дію чи коло пов’язаних між собою дій, направлених на вирішення певного завдання, а під комбінацією – сполучення, взаємне розташування об’єднаних єдиною метою прийомів, дій, хитрощі (за словником), тому недоцільно з’єднувати в одному понятті дві самостійні категорії: певне “сполучення тактичних прийомів” (тактична комбінація) та певне ”сполучення слідчих та інших дій (тактична операція). “Сполучення тактичних прийомів” та “сполучення слідчих та інших дій” переслідує різні цілі і нерівнозначні за сутністю; в етимологічному плані термін “комбінація” тотожний терміну “система прийомів” для досягнення чого-небудь. Тактична комбінація можлива лише у рамках однієї слідчої дії.

Таким чином, тактичну комбінацію слід визначати як певний комплекс тактичних прийомів, що використовується у рамках однієї слідчої дії і переслідує мету вирішення конкретного тактичного завдання, зумовлене цією метою і слідчою ситуацією. Водночас, тактична операція передбачає систему слідчих, оперативно-розшукових, а іноді й організаційно-технічних заходів, спрямованих на виконання завдань розслідування в даній слідчій ситуації.

У зв’язку з цим виникає необхідність розгляду такого поняття, як слідча ситуація. Слід зазначити, що на вибір тактичних засобів спрямованих на вирішення тактичних завдань впливає слідча ситуація. Можна гарно усвідомити і знати рекомендації криміналістики, зрозуміти цільову настанову їх формування та ін, проте використання цих рекомендацій без урахування ситуації може призвести до нульового, а іноді і негативного наслідку або результату. Слідча ситуація – це сформоване на певний момент розслідування положення, що характеризується сукупністю умов і обставин, взаємин слідчого й інших суб’єктів процесу, оцінка якого дозволить вирішувати завдання стратегічного і тактичного характеру.

Дане положення формується під впливом об’єктивних і суб’єктивних і випадкових факторів. До числа об’єктивних факторів (умов), що впливають на її формування, відноситься: наявність і характер наявної в розпорядженні слідчого доказової та орієнтуючої інформації, яка залежить від механізму розслідуваної події й умов виникнення її слідів у навколишнім середовищі; місце, період розслідування злочину; соціально-економічна, криміногенна, службово-психологічна обстановка розслідування; рівень і повнота розробленості наукових рекомендацій в галузі розслідування; рівень і повнота розробленості нормативно-правового регулювання порушених відносин; організаційна і матеріально-технічна забезпеченість розслідування.

В якості суб’єктивних факторів, що впливають на формування слідчої ситуації, виступають психологічний стан осіб, що проходять в розслідуваній справі; психологічний стан слідчого, рівень його знань і умінь, практичний досвід; здатність слідчого приймати і реалізовувати рішення в екстремальних умовах; протидія встановленню істини з боку злочинця і його зв’язків, а іноді і потерпілого, і свідків; сприятливий (безконфліктний) стан розслідування; зусилля слідчого, які спрямовані на зміну слідчої ситуації в сприятливий для слідства бік; наслідки помилкових дій слідчого, оперативного співробітника, експерта, понятих; наслідки розголошення даних попереднього розслідування; непередбачені дії потерпілого чи осіб, непричетних до розслідуваної події.

У криміналістичному вченні про слідчі ситуації необхідно розмежовувати поняття “слідча ситуація” і поняття “ситуація слідчої дії”. Під ситуацією слідчої дії слід розуміти певне становище, яке складається при підготовці і проведенні слідчої дії і яке характеризується сукупністю умов та обставин, що враховуються слідчим при визначенні кола організаційних заходів, тактичних правил і виборі тактичних прийомів, необхідних для проведення слідчої дії відповідно до її цілей. У криміналістичній літературі розрізняють такі види ситуацій слідчої дії: а) сприятливі чи несприятливі (залежно від можливостей вирішення визначених завдань); б) типові або конкретні (за ступенем узагальнення); в) конфліктні чи безконфліктні (залежно від розбіжності чи не розбіжності цілей слідчого і учасників слідчої дії); г) двостороння конфліктна ситуація або багатостороння конфліктна ситуація (залежно від того, з одним чи кількома учасниками слідчої дії може виникнути в слідчого конфлікт); д) ситуації, у яких можливе одержання позитивного результату чи ситуації, у яких можливе настання негативного результату слідчої дії (залежно від ступеня ризику); ж) ситуації, що виникають при первинному проведенні слідчих дій або ситуації, що виникають при повторному (додатковому) проведенні слідчих дій (за черговістю проведення слідчої дії в ході розслідування).

Аналіз і оцінка слідчої ситуації і ситуації слідчої дії дозволяє визначити комплекс тактичних завдань, сформулювати й прийняти тактичне рішення, яке визначається як сформоване у мисленні слідчого уявна модель майбутніх дій, що має за мету виконання тактичного завдання, яке виникло у даній ситуації. Цілями прийняття тактичного рішення можуть бути: зміна слідчої ситуації чи її окремих елементів у сприятливий бік, зміна, подолання протидії осіб, які мають певний інтерес у результатах справи, використання тактичної переваги процесуального положення слідчого та ін. Прийняття тактичного рішення тісно пов’язано з можливістю виникнення ситуації тактичного ризику, тобто виконання слідчим або суддею діяльності в умовах можливого виникнення негативних наслідків.

(Тактичний ризик по можливості повинен бути прогнозованим).