3. Криміналістичне дослідження холодної зброї і слідів її застосування.

Холодна зброя– це зброя активного захисту і нападу в рукопашному бою. За В.С. Ахановим – це спеціальний пристрій багаторазового застосування для ураження людини чи тварини, що являє собою відносно міцний, повністю або частково твердий, з досить зручним руків’ям предмет, який діє на тіло, що ушкоджується, своєю поверхнею в результаті удару, що завдається безпосереднім мускульним зусиллям людини.

Холодну зброю класифікують за різними ознаками:

• за місцем виготовлення поділяють на іноземну і вітчизняну;

• за способом виготовлення на заводську, кустарну і саморобну;

• за цільовою ознакою на бойову, мисливську і спортивну;

• за конструкцією на клинкову (ножі, кинджали, кортики, багнети тощо), ударно-роздріблюючу (кастет, булава, кийок, биток, пернач, шестопер, палиця, обушок) і комбіновану (поєднує елементи клинкової, ударно-роздроблюючої, а іноді й вогнепальної), крім цього існує національна холодна зброя, виконана заводським способом.

У судово-слідчій практиці частіше зустрічається клинкова холодна зброя заводського і кустарного виготовлення, що слід враховувати при кваліфікації злочинів.

Сліди, які залишаютьсявнаслідок використання холодної зброї залежать від типу зброї, механізму впливу і матеріалу, на якому утворено пошкодження. Так, на дереві, металі, пластмасі, гумі, шкірі та інших матеріалах можуть бути сліди тиску, ковзання, розрубування, проколювання, а іноді і розпилу. Сліди холодної зброї можна виявити на одязі і тілі людини, її кістках і хрящах, предметах обстановки. До слідів застосування холодної зброї відноситься також сама холодна зброя зі слідами рук, крові і різних забруднень, чохли для неї, на поверхнях ударно-роздроблюючої зброї можуть бути мікрочастинки біологічних тканин і волокна одягу людини.

При вилученні холодної зброїу протоколі повинні бути відображені її зовнішні ознаки у тому об’ємі, щоб за ними можна було встановити вид зброї. Для цього необхідно у протоколі вказати: конструкцію холодної зброї, її розміри, комплектність складових частин, спосіб кріплення рукоятки до клинка, матеріал, з якого виготовлені частини зброї, її колір, міцність, характер поверхні (гладка, шорстка, зазубрена), форму клинка, заточку леза і кінцівки клинка, ступінь гостроти заточки, пружність клинка, чи маються доли на клинку, ребра жорсткості, чи є обмежувач на рукоятці, з якими відомими зразками співпадає зброя.

4. Вибухові пристрої і сліди їх застосування.

Об’єктами криміналістичної балістики, як вже відзначалось, є вибухові пристрої як промислово виготовлені або штатні (ручні гранати, міни), так і саморобні вибухові пристрої, що використовуються для вибуху засобу підривання і всі сліди їх застосування. Саморобні вибухові пристрої мають корпус з відрізків металевих труб, консервних банок, металевих і пластмасових пробок, дерев’яних ящиків, скляних пляшок та ін. Вони часто маскуються під різні предмети побутового призначення (бандеролі, поштові посилки, портфелі, кейси, електроліхтарі, електробритви та ін.). Проте за принципом дії вони багато чим схожі на штатні. Важливим об’єктом дослідження є засоби підривання вибухових пристроїв, у якості яких можуть використовуватись запали, висаджувачі, капсюлі-детонатори, електродетонатори, радіокеруючі пристрої та ін.

У якості вибухових речовин у вибухових пристроях використовуються і відповідно досліджуються криміналістами різного роду речовини, їхні механічні суміші і сполучення різної вибухової дії (гримуча ртуть, тетразен, тротил, нітрогліцерин, пластит, динаміт та ін.).

До слідів вибуху відносяться: механічні пошкодження середовища (ґрунту), іншого матеріалу поверхні, навколишніх предметів, живих осіб від вибухової хвилі (воронки, розломи, травматичні пошкодження у людей та ін.) від осколків (вм’ятини, подряпини, пробоїни); термічні пошкодження (копчення, оплавлення); залишки (уламки, частки) вибухового пристрою (частини корпуса, обривки електропроводу, проволоки і вогнепровідного шнура, частини корпуса механічного висаджувала, деталі або уламки часового механізму і елементів електроживлення тощо).

Засоби і методи виявлення і криміналістичного дослідження зазначених об'єктів базуються на використання даних відповідних воєнно-технічних наук, фізики, хімії, а також на результатах вивчення механізму дії і техніко-конструктивних особливостей цих об'єктів. Результативність дослідження вибухових пристроїв та речовин залежить від якості та об’єму представленого на криміналістичне дослідження матеріалу, який зібрати достатньо професіонально допоможе відповідний спеціаліст. При дослідженні вибуху експерт може у деяких випадках встановити місце, де знаходився вибуховий пристрій у момент вибуху. Огляд повинен бути ретельно продуманим. При збиранні речових доказів за фактом вибуху необхідно шукати і вилучати традиційні криміналістичні сліди на місці вибуху та його окремі об’єкти (відбитки пальців, сліди взуття, сліди інструментів).