Лекція 35

Тема 42. Методика розслідування злочинів проти довкілля

1. Криміналістична характеристика екологічних злочинів

Злочини проти довкілля визначені Розділом 8 КК України. Сюди віднесено 19 окремих складів. Це означає, що можливою є розробка лише загальної методики розслідування цього класу злочинів, яка включатиме лише найбільш загальні положення, які мають бути деталізовані в окремих методиках розслідування певних видів екологічних злочинів за окремими статтями КК.

До загальної криміналістичної характеристики екологічних злочинів відносяться відомості про типові ознаки: 1) суб’єкта злочину; 2) обстановки злочину; 3) способів злочину; 4) слідів злочинів.

Суб’єктами екологічних злочинів можуть бути різні фізичні особи. Причому визначення їхньої специфіки значною мірою залежить від того, про вчинення якого саме злочину проти довкілля йде мова. У той же час, можна визначити деякі загальні для всіх екологічних злочинів типові характеристики суб’єктів.

В основі такого розгляду лежить розподіл всіх суб’єктів екологічних злочинів на три групи:

- особи, які вчиняють злочини в ході або з використанням свого професійного чи службового становища;

- злочинці – «хулігани»;

- корисливі злочинці.

Перша група – особи, які вчиняють злочини, пов’язані з виконанням професійних (в тому числі службових) обов’язків. Це можуть бути, як певні категорії спеціально визначених у КК осіб (наприклад, ст. 237, ч. 3 ст. 243 КК), так і інші особи, котрі виконують певні природоохоронні функції.

До таких осіб відносяться: 1) керівні службові особи галузей та відомств, пов’язаних із природокористуванням; 2) працівники підприємств та організацій, що безпосередньо виконують природокористування або діяльність, що впливає на екологію; 3) працівники, які виконують контрольно-наглядові функції або охорону навколишнього середовища.

Вказані особи, як правило, при вчиненні злочину не виконують певні нормативні вимоги, ігнорують технологічні правила, припускають помилки у проектуванні, розробці технологій, використовують негідне обладнання тощо.

Друга група злочинців чинить делікти з хуліганських мотивів. Вони, як правило, чинять злочини, пов’язані зі знищенням або псуванням природних об’єктів (підпалення лісів, знищення тварин, забруднення водоймищ і т.п.).

Ці особи характеризуються такими якостями, як агресивність, жорстокість, неврівноваженість, егоцентризм, правовий нігілізм.

Третя група осіб вчиняє злочини з корисливих мотивів. В основному це незаконна порубка лісу (ст. 246 КК), незаконне мисливство (ст. 248 КК), незаконне заняття промислом (ст. 249 КК).такі злочини часто вчиняються групами осіб, в тому числі організованими. Злочинці ретельно готуються до делікту, мають добре оснащення, вибирають найбільш оптимальні місця та час злочину і т.п.

Обстановка екологічних злочинів формується під впливом матеріальних та інтелектуально-вольових факторів. Вона включає такі компоненти: 1) об’єкти природного середовища ( ліс, водне середовище, атмосферне повітря тощо); 2) сфера діяльності - джерело екологічного порушення (промисловість, транспорт, сільське господарство, лісне, комунальне господарство, енергетика тощо); 3) природно-кліматичні умови (температура повітря, вологість, атмосферний тиск, дощ, туман і т.п.); 4) екологічний стан місцевості, технічна оснащеність підтримання умов природо охорони; 5) ефективність діяльності уповноважених органів та осіб щодо профілактики злочинів проти довкілля.

Предметом злочинів можуть біти атмосферне повітря, водоймища, тварини, риби і т.ін., вплив на які чинить шкоду екології, майну, життю та здоров’ю людей.

Способи таких злочинів характеризуються різноманітністю. Часто треба вести мову про злочинну поведінку, або про механізм порушення певних вимог та правил. Способи злочинів проти довкілля можна класифікувати на такі групи: 1) умисні активні дії, які полягають у безпосередньому впливі на об’єкти природного середовища (порубка лісу, полювання, рибна ловля і т.п.); 2) умисне або необережне порушення технології виробництва продукції, експлуатації обладнання або вибросу забруднюючих речовин; 3) неналежне виконання функцій щодо охорони природних об’єктів; 4) безгосподарність при використанні земель.

Сліди злочинів: а) сліди в документах (змістовно-інтелектуальні, матеріальні); б) сліди в технологічному процесі, на механізмах і устаткуванні (зміни конструкції, ремонту, відступів від технико-екологічних норм і т.д.); в) сліди людини (рук, ніг), предметів одягу,

взуття, побуту; г) сліди знарядь злочину: вогнепальної зброї, знарядь лову (снасті, капкани і ін.), інструментів, вибухових пристроїв, самострелів, засобів упаковки, обробки, переробки, транспортування; д) сліди (у вигляді речовин, матеріалів, предметів), зберігання, переробка, використовування яких спеціально регламентується екологічним законодавством (наприклад, сильнодіючі речовини); сліди у вигляді радіоактивних випромінювань, абсорбованих повітряним середовищем; е) сліди на тілі людини, в його організмі як наслідки негативної дії екологічних порушень; ж) сліди на об'єктах рослинного і тваринного миру, природних об'єктах, в атмосферному повітрі, водоймищах, грунті, об'єктах сільгоспвиробництва.