Тема 44. Методика розслідування злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту

1. Криміналістична характеристика злочинів

КК України містить розділ 11, де передбачено відповідальність за низку злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту. Найбільш розповсюдженими є злочини, передбачені ст. 286, 287, 288 КК.

У криміналістиці відповідна приватна методика називається методикою розслідування злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху або методика розслідування дорожньо-транспортних пригод (ДТП). Деякі положення зазначеної методики можуть бути корисними і для розслідування інших злочинів із вказаного розділу КК. Отже в даній лекції ми будемо розглядати особливості розслідування злочинів на автотранспорті, оскільки злочини, що вчиняються на повітряному, морському та залізничному транспорті розкриваються та розслідуються спеціалізованими підрозділами і потребують окремого розгляду.

До КХ ДТП відносяться такі елементи: 1) механізм ДТП; 2) сліди злочину; 3) особа злочинця.

За механізмом виникнення ДТП такі злочини розділяють на: 1) зіткнення т/з один з одним; 2) наїзд т/з (на пішохода, інший т/з, перешкоду тощо); 3) перекидання т/з; 4) випадення людей із т/з; 5) інші ДТП (наприклад, падіння т/з у прірву).

У механізмі ДТП виділяють кілька стадій:

1. Початкова стадія події – в обстановці дорожнього руху виникають обставини, які потребують від водія прийняття заходів для забезпечення безпеки руху (наприклад, на дорозі з’являється пішохід, або водій відчув сонливість і т.п.).

2. Передаварійна – з’являється реальна загроза виникнення ДТП. Виникає необхідність з боку водія в обмежений час здійснити екстрені дії щодо недопущення аварії (наприклад, треба різко загальмувати, звернути і т.п.).

3. Аварійна – якщо не були здійснені заходи в попередній ситуації, то аварія стає невідворотною. На даній стадії у учасників руху немає можливості відвернути ДТП.

4. Післяаварійна – припинення руху т/з, настання шкідливих наслідків.

Сліди злочину розділяють на групи у залежності від об’єкта-носія: а) на проїжджій частині - сліди гальмування, ковзання й заносу коліс, крові, волочіння потерпілих, шматочки тканин організму людини й тварини, предмети, що належать потерпілому, відламані й пошкоджені деталі транспортних засобів, частки перевезеного вантажу, шматочки фарби, що обсипалася, і грудки бруду, подряпини, вм'ятини, нашарування, сліди пально-мастильних речовин і ін.; б) на транспортних засобах - вм'ятини, погнутості, подряпини, пробоїни, нашарування й відшарування фарби, розриви й поломки окремих деталей, сліди крові, волокна тканини, волосся, шматочки шкіри, відбитки структури тканини одягу, долонь рук і ін.; в) на потерпілих – тілесні ушкодження, відбитки малюнка протектора й інших частин транспорту на тілі й одязі, сліди пально-мастильних речовин, фарби, частки скла й ін.

Особа злочинця. Злочинцями є особи, які не дотримуються правил дорожнього руху. Значна кількість злочинів вчиняється водіями у стадії алкогольного або наркотичного сп’яніння, у хворобливому стані або у стані втоми. Має значення встановлення віку особи, його професійної підготовки, практичних навичок їзди. Велика кількість ДТП вчиняється водіями, які мають стаж не більше 5 років, ще на володіють достатніми навиками керування т/з, в той же час проявляють зайву самовпевненість.