4. Види ідентифікації.

При розслідуванні злочинів розрізняють кілька видів ідентифікації:

- ідентифікація за матеріально-фіксованим відображенням ознак об’єктів;

- за ідеальними слідами злочину (мисленому образу, що зберігся в пам’яті людини, напр., особа при пред’явленні для впізнання впізнає живих осіб, трупи, предмети);

- ідентифікація за описом ознак, властивостей об’єкту;

- ототожнення цілого об’єкта за розділеними частинами або за єдиним джерелом походження (напр., виявлений біля трупа пиж виготовлений із сторінки журналу, знайденого при обшуку у підозрюваного).

5. Встановлення групової належності об’єкту.

Поряд з встановленням тотожності широко вживається групова ідентифікація або встановлення групової належності. Таке дослідження дозволяє встановити належність об’єкта до певного класу, роду, виду, тобто до певної кількості однорідних об’єктів. Однорідним є ті об’єкти, яким при всіх відмінностях властивий один і той же набір ознак групових властивостей (напр., сокири одного цільового призначення, однієї форми, розміру та ін.). Встановлення групової належності здійснюється або як початковий етап (перша стадія) ототожнення , або як вирішення самостійного завдання. Встановлення групової належності об’єкта до певної групи проводиться на основі вивчення ознак об’єкту і зіставлення їх з ознаками інших об’єктів того ж класу (групи). Так форма кулі, її розміри, конструкція та сліди, що залишилися на ній при проходженні каналу ствола, свідчать про те з якої зброї, якої системи зроблено постріл. Встановлення групової належності проводиться й тоді, коли в слідах не відобразились ознаки, які дозволяють індивідуалізувати об’єкт. Так, за слідами транспортного засобу може бути встановлена модель авто, який залишив сліди, проте відсутність в слідах характерних деталей не дозволить ототожнити цей автомобіль, навіть якщо він буде виявлений.

Різновидом встановлення групової належності є визначення загального джерела походження. У ході такого дослідження встановлюється належність двох чи більше об’єктів до однієї групи або маси. Такими об’єктами можуть бути паста в авторучці і штрихах тексту письма; дріб, яка вилучена із трупа і дріб, яка виявлена в патронах підозрюваного та ін. Зіставлення тут проводиться за ознаками, що відображають внутрішні властивості об’єктів, їх склад, структуру та ін. Проте можна встановлювати групову належність і за зовнішніми ознаками, напр., належність об’єкта до однієї партії, випущеної на певній машині, агрегаті у певний період (напр., цвяхи, ґудзики, склотара та ін).

Яке ж значення встановлення групової належності? У порівнянні з ідентифікацією, результати якої мають доказове значення, встановлення групової належності надає допоміжну, орієнтовну інформацію відносно об’єктів, які були виявлені у ході розслідування справи. Її результати допомагають слідчому висунути певні версії стосовно складу і механізму злочину, обрати комплекс тактичних засобів і методів, які необхідно використовувати в тій чи іншій ситуації, спланувати хід всього розслідування та ін.