4. Організаційні засади та тактичні основи взаємодії слідчого з оперативними та іншими підрозділами органів внутрішніх справ

Важливе значення для забезпечення ефективності розслідування має взаємодія слідчого з іншими підрозділами ОВС.

Взаємодія в криміналістичному розумінні – це узгоджена сумісна діяльність субєктів розслідування, що здійснюється для вирішення єдиної задачі.

Найбільш розповсюдженими формами взаємодії слідчого зі спіробітниками оперативних підрозділів ОВС є:

• передавання даних щодо виявлених злочинів (оперативний підрозділ передає до слідчого первинні матеріали);

• взаємний обмін інформацією;

• участь співробітників оперативних підрозділів в розслідуванні в складі СОГ (як добових, так і створених для розслідування складних, особливо важливих справ);

• виконання оперативними підрозділами доручень слідчого в порядку ч. 3 ст. 114 КПК України;

• допомога співробітників оперативних підрозділів при проведенні окремих слідчих дій.

Порядок і конкретні види взаємодії слідчого з іншими підрозділами ОВС регламентовано Наказом МВС України № 1600 від 25 грудня 2003 року. Зокрема, вказаним наказом затверджено «Інструкцію з організації діяльності органів досудового слідства в системі МВС України та взаємодії їх з іншими структурними підрозділами органів внутрішніх справ України у розкритті та розслідуванні злочинів» (Додаток 7 до наказу).

2 Семестр. Лекція 25 Тема 33. Методика розслідування умисних тілесних ушкоджень

Контрольні питання:

1. Криміналістична характеристика тілесних ушкоджень.

2. Особливості порушення кримінальної справи за ознаками злочинів про заподіяння тілесних ушкоджень.

3. Типові слідчі ситуації та версії.

4. Особливості організації та планування розслідування злочинів про заподіяння тілесних ушкоджень.

5. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій (огляду місця події, освідування, допиту, відтворення обстановки та обставин події).

1. Криміналістична характеристика тілесних ушкоджень

При розслідуванні даних злочинів варто мати на увазі, що понад половину всіх тілесних ушкоджень буває заподіяно під час бійок між особами, хоча б один із яких перебував у стані алкогольного сп'яніння. Це істотно позначається на елементах криміналістичної характеристики.

Способи злочину. Такі злочини можуть бути вчинені як шляхом дії, так і бездіяльності.

Найчастіше використовуються способи першої групи (шляхом дії). Основним з них є: 1) нанесення ударів по людині неозброєними кінцівками або використанням холодної зброї, колючо-ріжучих побутових предметів, а також знарядь ударно-роздрібної дії; 2) нанесення інших видів травматичного впливу – тиск, розтягнення, крутіння, ламання, поштовх, щипання, відривання як із застосуванням засобів злочину, так і без них; 3) постріли з вогнепальної зброї, а також арбалетів і т.п. засобів; 4) введення небезпечних для здоров’я лікарських засобів, хімічних речовин, отрути; 5) нанесення ушкоджень за допомогою тварин; 6) психічний вплив (наприклад примушування стрибнути з потягу і т.п.).

Обстановка, час та місце злочину. Тілесні ушкодження найчастіше заподіюють у вихідні та святкові дні, у дні видачі зарплати й пенсій, а також під час сімейних свят. Багато злочинів вчиняють під час розпиття спиртних напоїв, внаслідок побутових конфліктів.

Дані злочини відбуваються увечері (36% - з 18 до 22 години), 34% - вдень (з 10 до 18 год.), 26% - вночі (з 22 до 6 год.). 32% - навесні, 26 % - зимою, 23% - влітку, 19% - восени.

Місцем злочину може бути житло (51%), на вулиці (29%), в інших приміщеннях (16% - під’їзди, прибудови, підсобні приміщення).

Особа злочинця. Такі злочини вчиняють, як правило, чоловіки (87%). 51% злочинів вчинюється у стані алкогольного сп’яніння. Одноосібно вчиняється 94% таких злочинів. Злочинці мають лише базову загальну середню (24%) або повну середню (61%) освіту. 46% злочинів чинять особи, які раніше були судимі за насильницькі або корисливі злочини.

Мотиви, якими керуються злочинці - це особисті, корисливі або з хуліганських спонукань. Часто особисті мотиви сполучаються з корисливими й навпаки.

Слідова картина. Утворення матеріальних слідів по справах розглянутої категорії знаходить своє відбиття в трьох системах. До них відносять: а) сліди на тілі, одязі й інших речах потерпілого; б) сліди на тілі, одязі підозрюваного; в) сліди події, що відобразилися в обстановці місця здійснення злочину; г) ідеальні сліди (відображення у пам’яті очевидців)